Тара́ща — село в Україні, у Селищенській сільській громаді Звенигородського району Черкаської області.

Походження назви Назва Тараща є, очевидно, слов’янізованою тюркською назвою від слова тарак «оборона, захист». Село Тараща розміщене на річці Бакунька (права притока Росі). Ця назва також має тюркське походження, а саме від слова бакун «сторожа». Очевидно, в цих місцях знаходилися сторожові пости в той період, коли річка Рось відділяла українські поселення від тюркських кочовищ.

Чисельність населення Населення (осіб) 1795 1857 1867 1877 1893 1894 1897 1899 1915 1916 2001 20204446178381030139414211415146716811707351невідомо

Згідно з першим і єдиним всезагальним переписом населення Російської імперії (1897 р.) в селі Тараща проживало 1415 осіб (707 чоловіків та 708 жінок).

За переписом населення 2001 року в селі мешкало 351 людей. Історія села Перша згадка про село відноситься до 1659 р. В Метриці коронній, зазначалося, що воно входило до Корсунського староства.

Річ Посполита

Згадка про Таращу є і в Універсалі гетьмана Івана Мазепи про надання Свято-Михайлівському Видубицькому монастиреві села Таращі та хутора Прутильці з прилеглими до них угіддями від 10(21) вересня 1707 року.

У 1743 році в селі Тараща збудували дерев'яну церкву Покрови Пресвятої Богородиці, що проіснувала до 1861 р.

Таращанська волость Станом на 1878 рік Таращанська волость Канівського повіту Київської губернії з центром у селі Тараща складалася з 18 поселень, 9 сільських громад. Населення — 10558 осіб (5351 чоловічої статі та 5207 — жіночої), 1862 дворових господарств.

Тараща, як колишнє власницьке село, розташоване при урочищі Червоний Горб. На той час нараховувалось 182 двори, де проживало 1015 осіб. У селі також була православна церква, школа, постоялий будинок та водяний млин.

Голодомор в Україні (1932-1933)

За даними різних джерел в селі в 1932-1933 роках загинуло близько 244 осіб. На сьогодні встановлено імена 13 таращан. Друга світова війна

Село звільнене від нацистських військ 16 лютого 1944 року.

Новітня історія Від січня 2003 року у селі діє фельдшерсько-акушерський пункт.

2007 року село Тараща було газифіковано.

У квітні 2017 року шляхом об'єднання Селищенської та Сухинівської сільських рад була утворена Селищенська територіальна громада. До новоутвореної громади входить Селище, як адміністративний центр, а також Тараща, Гута-Селицька та Сухини.

У червні 2020 році, в результаті прийняття Кабінетом Міністрів України розпорядження щодо визначення адміністративних центрів та затвердження територій громад областей, Селищенська ОТГ об'єдналась з Карашинською громадою. У складі громади 12 сіл, в тому числі й село Тараща.

Освіта На території Таращі не функціонує жодного дошкільного навчального закладу та закладу загальної середньої освіти.

Пам'ятки архітектури Покровська церква — пам'ятка архітектури XIX століття. В клірових відомостях записано, що існуючу церкву почали будувати в 1861 році замість старої, яка також була дерев'яною, збудованою в 1743 році "тщанием прихожан", але стала "ветхою" і маленькою. Тоді було вирішено будувати нову більшу, для якої в 1861 році вже заклали цегляний фундамент. У 1862 році будівництво було закінчено. Для її спорудження використали матеріал старої церкви. У 1872 році при ній збудували дзвіницю.

Примітки

Див. також Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Черкаська область) Громадсько-політичка газета "Надросся"

Посилання Погода в селі Тараща. Село Тараща в легендах і переказах