Раджаб Алі Джалілов ( , кишлак Гузари-Бала Кабадіанського амлоха Кабадіанського бекства Бухарського емірату, тепер Таджикистан — травень , місто Душанбе, тепер Таджикистан) — радянський діяч, 3-й секретар ЦК КП(б) Таджикистану, начальник політичного відділу військкомату Таджицької РСР. Депутат Верховної Ради Таджицької РСР 4-го скликання. Депутат Верховної Ради СРСР 1—3-го скликань (1937—1954).

Біографія Народився в родині шкіряника. У грудні 1915 — січні 1920 року — шкіряник в кустарній майстерні батька в місті Кабадіані Бухарського емірату. З січня 1920 по грудень 1922 року — учень у кустарів-шкіряників Шаріфа і Меглі в Кабадіані.

З грудня 1922 по січень 1924 року — конюх революційного комітету в місті Кабадіані Бухарської Народної Радянської Республіки. З січня 1924 по лютий 1926 року — червоноармієць 43-го кавалерійського полку РСЧА в місті Кабадіані. У 1924 році вступив до комсомолу.

У лютому — вересні 1926 року — курсант радпартшколи в місті Дюшанбе.

З вересня 1926 по березень 1927 року — молодший міліціонер у місті Кабадіані.

У березні 1927 — січні 1929 року — секретар Джилікульского районного комітету ВЛКСМ Таджицької АРСР.

У січні 1929 — червні 1930 року — відповідальний секретар Курган-Тюбинського окружного виконавчого комітету Таджицької АРСР.

Член ВКП(б) з травня 1930 року.

У червні — серпні 1930 року — голова окружного відділення кооперативногго об'єднання бавовнярів «Пахтаспілка» в Курган-Тюбе.

У серпні 1930 — липні 1931 року — секретар Шаартузького районного комітету КП(б) Таджикистану.

У липні 1931 — березні 1935 року — студент Комуністичного університету трудящих Сходу імені Сталіна в Москві, закінчив три з половиною курси.

У березні 1935 — березні 1936 року — 1-й секретар Джилікульского районного комітету КП(б) Таджикистану.

У березні 1936 — квітні 1937 року — 1-й секретар Мікоянабадського районного комітету КП(б) Таджикистану.

У квітні — серпні 1937 року — заступник завідувача відділу керівних партійних органів ЦК КП(б) Таджикистану. З серпня по жовтень 1937 року — завідувач радторгвідділу ЦК КП(б) Таджикистану.

У жовтні 1937 — травні 1938 року — 3-й секретар ЦК КП(б) Таджикистану.

З вересня 1938 по січень 1940 року — молодший науковий співробітник Таджицької бази Академії Наук.

У січні — травні 1940 року — завідувач Сталінабадського обласного відділу народної освіти. У травні 1940 — липні 1941 року — партійний організатьор ЦК КП(б) Таджикистану декади показу мистецтва таджицького народу.

У липні — серпні 1941 року — завідувач транспортного відділу ЦК КП(б) Таджикистану.

З серпня 1941 року — в Червоній армії, учасник німецько-радянської війни. З серпня 1941 по лютий 1942 року — політичний керівник, комендант штабу ескадрону, інструктор політичного відділу і секретар партійної комісії 20-ї гірничо-кавалерійської дивізії РСЧА на Західному фронті. У лютому — жовтні 1942 року — комісар 104-ї кавалерійської дивізії Середньоазітського військового округу. З жовтня 1942 по березень 1943 року — заступник командира з політичної частини 81-ї кавалерійської дивізії Сталінградського фронту. У березні — липні 1943 року — в резерві політичного управління Середньоазітського військового округу.

З липня 1943 по листопад 1953 року — начальник політичного відділу військкомату Таджицької РСР Середньоазітського (Туркестанського) військового округу.

З листопада 1953 по травень 1954 року — в розпорядженні політичного управління Туркестанського військового округу в Сталінабаді. У травні 1954 — жовтні 1959 року — військовий комісар центрального військкомату міста Сталінабада.

З жовтня 1959 по січень 1960 року — на пенсії в Сталінабаді.

У січні 1960 — липні 1962 року — голова виконавчого комітету Нурецької міської ради депутатів трудящих Таджицької РСР.

З липня 1962 року — персональний пенсіонер в місті Душанбе. Помер у травні 1983 року.

Звання старший політрук підполковник полковник

Нагороди орден Трудового Червоного Прапора орден «Знак Пошани» орден Червоної Зірки медаль «За оборону Москви» медаль «За оборону Сталінграда» медалі

Джерела Филиппов С. Территориальные руководители ВКП(б) в 1934—1939 гг. Справочник. — : РОССПЭН, 2016.