Остоя (лат. Ostoya) — герб різних шляхетських родів, які у пізньому Середньовіччі мали значний вплив у Центральній Європі. Члени родів керували та володіли землями в Польщі, Литві, Німеччині, Верхній Угорщині (сучасна Словаччина), Угорщині, Трансільванії, Білорусі, Україні, Молдові, Хорватії, Боснії, Росії та Пруссії.
Надгробок із зображенням Балтазара Бзовського з Остої (1514-1574), Базиліка у Львові. Також Портрет Штібора Штібориці (бл. 1348 — лютий 1414 ) — угорський державний і військовий діяч, воєвода Трансільванії (1395–1401, 1409–1414).Один з Засновників, Ордену Дракона.Походив з польського шляхетського роду Стіборів гербу Остоя. У середні віки сім'ї Остоя зазвичай жили дуже близько одна до одної групами з міцними зв'язками. Зазвичай вони були добре освіченими і займали високі посади. Під час війни або конфлікту клан збирався і воював під спільним прапором. Їхні володіння були переважно в Польщі, Литві та Верхній Угорщині (сучасна Словаччина), яка в середні віки була частиною Угорської імперії під правлінням Сигізмунда Угорського, також імператора Священної Римської імперії. Головний представник клану Стібор де Стіборіц був герцогом Трансільванії в 1395—1401 та 1410—1414 роках. Він також був удостоєний титулу князя Галича в 1387 році, графа (ispán) Нітри, Тренчин, Пожонь (нині Братислава) тощо. Основною власністю Стібора була річка Вааг завдовжки 406 км з прилеглою землею та її 15 замками в готичному стилі. Разом Стібор і його син Стібор де Бечков володіли понад 300 сільськими маєтками, містами та 31 замком у Верхній Угорщині, яка разом складала половину сучасної західної Словаччини. Маєтки становили головну лінію оборони в північній частині Угорської імперії. Стібор де Беков (Стібор II) тоді також володів землями та замками в Чехії, Угорщині та Німеччині. Замок Беков був головною резиденцією родини в епоху Відродження, одним із найважливіших в Угорській імперії. Стібор де Стіборич був головним другом і радником Сигізмунда Угорського, а також його найвірнішим прихильником. Стибор і його син також стали членами впливового Ордену Дракона. Влада та багатство клану з часом стали легендарними в Угорщині, а потім у сучасні часи в Словаччині. На практиці становище та влада герцога Стібора можна порівняти з королівськими домами Європи.
Члени клану Остоя, які пішли за Стібором де Стіборічем до Угорщини, отримали маєтки та високі посади, надані Стібором де Стіборічем, вони також отримали землю та титули угорських баронів від Сигізмунда Угорського і разом володіли приблизно десятьма маєтками та замками, серед яких замки Сінтава та Казаа був одним із перших у Верхній Угорщині. У той же час інші члени клану Остоя правили кількома землями (воєводствами) у Польщі між 1370 і 1460 роками. Ян де Яні був герцогом (воєводою) Померанії та Гданська, Стібор де Понець був регентом Познані та Велика Польща, Якуш де Блоцішвево був львівським князем, а Миколай Шарлейський де Стіборіц — герцогом Куявії та представником Великої Польщі.
Опис герба На червоному полі два золотих місяці рогами направленими в різні боки, між ними меч без піхов, рукояткою вгору.
Клейнод — на верху 5 страусячих пір'їн. Під час правління польського короля Болеслава Хороброго (1058—1078), коли вороги з Чехії вторглися в межі польських земель, проти них був посланий лицар на ім'я Остоя, який очолював невелике військо. Він взяв в полон, солдата щоб отримати відомості про наближення ворога, потім тихо і непомітно вночі підкрадався до ворожого табору, і ніхто не уникнув ні рубаного мечем, ні полоненого в ланцюгах. Один із полонених мав польських предків, яких привезли до Чехії як полонених, і у своїх стражданнях він просив милості у лицаря Остоя і поклявся, що той допоможе йому досягти ще більшої перемоги в обмін на його свободу. Остоя дарував йому волю, після чого полонений пішов до ворожого табору, де, не згадуючи про власну поразку, умовив гетьмана надіслати підкріплення до першої армії, в авангарді якої він сам був. Остоя, отримавши інформацію про розташування нової ворожої сили, оточив її вночі, щоб ніхто не втік від його меча, і, об'єднавшись з іншими прапорщиками, тієї ж ночі напав на ворожий табір. Майже всі полягли під його мечем, а тих небагатьох, хто втік до сусіднього лісу, рятуючи життя, вбили солдати, послані їх шукати. За цей вчинок Остоа був нагороджений королем цим гербом, на якому зламаний меч, ймовірно, мав символізувати поразку ворога, а місяці — те, що ворог був переможений дві ночі поспіль. Стан, іменем якого названо герб, також був наділений маєтками, і навіть холоп, який допомагав йому в цій перемозі, отримав свободу і такий самий герб.
Історія Первісний варіант герба включав зображення давньоримського прапора-дракона.
Хрест і дракон Стібор був одним із засновників Ордену Дракона в 1408 році, який складався з європейських королівських осіб і могутніх князів, а також деяких найвидатніших угорських лордів. 1409 року Стібора було знову призначено воєводою Трансільванії та визнано герцогом Трансільванії. Об'єднана християнська Європа програла битву під Нікополем у 1396 році, в чому винні горді та самовпевнені французи. Ця велика поразка об'єднаних сил мобілізувала Європу на захист під знаком Ордена Дракона. Члени Ордену — правителі держав і великих князівств, еліта еліти Європи. Усі об'єдналися під символом Ордена Дракона, щоб захистити Європу від нападу Османської імперії, включаючи Сцибора зі Стібожиць і його сина Сцібора з Бекова з Остой. Об'єднані під символом Хреста, який у гербі Остоя також є символом християнських цінностей. Без об'єднавчого хреста ворогуючі монархи та князі стали б жертвами османської навали. Хрест на гербі Остоя, як і в символі Ордена Дракона, має не релігійне значення.
Хрест уособлює не лише віру, це символ єдності Європи, без якого наша культура не вижила б. Однак символ дракона Ордена Дракона містить не просто хрест. Це переможений дракон із хрестом. Як ми знаємо, дракон є символом всебічного знання, і коли такого дракона переможено, доторкнувшись до нього, ми заволодіємо всіма його знаннями, а знання є силою.
Оскільки членство в Ордені передавалося у спадок, Асоціація родини Остоя перебрала цю спадщину від родини Щиборів. Організація Ордена Дракона була таємною, тому про неї було дуже мало написано. Однак припущення ордену досі діють, припущення, про які ніхто не пише і мало хто знає. Орден ніколи не був розпущений, і його члени все ще морально зобов'язані впроваджувати ці принципи. Офіційно пишуть, що Орден був одним із багатьох, але, окрім Ордену Дракона, жоден з них не об'єднав практично всю Європу на захист наших давніх цінностей і надбань європейської культури.
Однак дракон у самоцвіті герба Остоя може мати інше, цікаве значення, оскільки він може вказувати на ранню та спільну історію деяких родин до заснування родини Остоя.
Середньовіччя Перші герби в Польщі з'явилися на початку XIII століття на княжих печатках, а згодом герби почали приймати лицарі. Найдавніша польська шляхта має герби, прийняті їхніми лицарськими предками в 13-14 століттях. Спочатку такі герби являли собою прості розпізнавальні та бойові символи, розміщені на різних частинах зброї, що дозволяло ідентифікувати лицаря під час метушні битви. Такий ідентифікаційний знак ставав родовим і спадковим гербом лише тоді, коли ним без змін користувалися не менше трьох поколінь.
Тому первісний орден з використанням певних ідентифікаційних знаків був лицарським. Ця група людей, відзначених государем, була зобов'язана з'являтися озброєною на кожен його заклик. Лицарське спорядження було дуже дорогим (бойовий кінь, обладунки, зброя, весь військовий спорядження, намети, хоругви, харчі тощо), через що лицарі походили переважно із заможних родин державних, земельних і церковних сановників. Внутрішніми рисами лицаря були хоробрість, вірність, шляхетність, справедливість, а також ввічливість, придворні манери, щедрість і великодушність.
Незважаючи на те, що результати ДНК показали, що більшість сімей Остойя не пов'язані між собою, цілком певно, що Остойя були тісно пов'язані один з одним у Середньовіччі, воюючи разом під спільним ім'ям — Ostoja vel Hostoja ще до використання знак або герб. Безсумнівним фактом є те, що рід Сциборів був дуже заможним у 12-13 століттях і належав до польської еліти. Ще в 1400 році родини Остой жили дуже близько одна до одної групами, маєтки та родинні гнізда були розташовані поруч, а якщо родина переїжджала в інші райони Польщі, то селилася поряд з іншими родинами Остой. Записи Ягеллонського університету також показують, що сім'ї були сильно представлені, звідси висновок, що вони були заможними та що освіта була дуже важливим елементом у розвитку сімейного добробуту. 1400 року на мапі Польщі можна знайти понад 100 маєтків і родинних гнізд, з яких родини Остой взяли свої прізвища. Родина Єжиковських у маєтку Бараново називалася Барановськими, а родина Барановських у Хжанстовому — Хжанстовськими. Білові в Кедржині називають Кедржинськими, Блоцішевськими в Гаю — Гаєвськими, Янськими у Сьверчині — Сьверчинськими, Хелмськими в Поньці — Понецькими тощо. Отже, у селі понад 150 прізвищ. родина Остоя.
У 15 столітті співпраця сімей Остойя у великій кар'єрі родини Сциборів зробила родину однією з наймогутніших і найбагатших в історії Європи. Спираючись на середньовічні документи, можна сміливо сказати, що якби не дім Остой, поділ Польщі міг би відбутися ще в XV столітті. Також незаперечним фактом є те, що політика Щиборів і Остой привела Тевтонський орден до банкрутства, так що він не міг оплачувати наймане військо, від якого залежала вся влада Ордену. Не польський король і не польські лицарі, а Рефугіум, завдяки Сцибору з Поньця та Яну з Яні, захопив Мальборк для Корони, про що не згадується в польських підручниках історії. Фактом також є те, що Остоє завдяки Шарлейському, Понецькому та Яну з Яні мобілізував 2/3 польської армії під час численних війн з Орденом. Сам Сцібор із Сціборжиць міг мобілізувати елітну армію з 12 000 вояків під час Грюнвальдської битви в разі потреби. Однак не меч, а дипломатія та інтелект привели до знищення Ордену. Інноваційність, відкритість, незмінна віра в людське добро, емпатія та гуманізм — частково ті цінності, які забезпечують добробут не лише власної родини, а й усього суспільства.
Україна В Україні відомий ще з часів Короля Русі Ізяслава Ярославича. На території Великого князівства Литовського поширений після ухвалення Городельської унії 1413 року. Тепер родина Остоя (Мосціц) організувала Асоціацію родини Остоя. 2012 року Асоціація була зареєстрована в Окружному суді в Жешуві. Основними цілями Асоціації (згідно статуту) є: інтеграція сімей Остой та проведення заходів, спрямованих на продовження сімейних традицій, підтримка сімей Остой, особливо студентів, надання матеріальної допомоги людям, які опинилися в особливо складній життєвій ситуації. У 2012—2017 роках у Дворі Остоя, що в Ясьонці поблизу Жешува, відбулося п'ять з'їздів членів та прихильників Асоціації родини Остоя.
Остоя, Зміїв і великий
Легендарне походження Згідно з однією легендою, герб був подарований у 1058 році відважному феодальному лицареві (полковнику) Остойю Болеславом II Щедрим. Проте може бути й інше, давніше походження: члени сім'ї Остоя часто використовували ім'я Стибор (Scibor, Czcibor), на основі родинного походження від Чибора, переможця в битві при Цедині, брата польського короля Мєшка I.
Piekosinski вказує, що ранній герб Остой був майже ідентичний гербу династії П'ястів. Він має два «місяця» та хрест, а герб династії П'ястів був дуже схожий, не маючи «місяця» зверху.