Вальдивійські помірні дощові ліси (ВПДЛ) — тип екорегіону помірних широколистяних та мішаних дощових лісів на західному узбережжі Південної Америки, переважно в Чилі і окремими ділянками в Аргентині. Є частиною неотропічної екозони. Ліси названі за назвою чилійського міста Вальдивія.
Розташування
ВПДЛ розташовані на відносно вузькій прибережній смузі між Тихим океаном на заході, і Південними Андами на сході, приблизно від 37° до 48° південної широти. Північніше 42°, Чилійський прибережний хребет прямує уздовж узбережжя, на схід від цього пасма з півночі на південь прямує Центральна долина Чилі що розташована між Чилійським прибережним хребтом і Андами. Південніше від 42°, Чилійський прибережний хребет продовжується у вигляді пасма прибережних островів, у тому числі Чилое і архіпелаг Чонос, в той час як «Центральна долина» занурена під воду і прямує як затока Корковадо.
Велика частина екорегіону була покрита Патагонським льодовиковим щитом та іншими льодовиками під час останнього льодовикового максимуму, які спускалися з Анд, численні озера Чилійського озерного району в центральній частині екорегіону спочатку були льодовиковими долинами, в той час як південна частина області має безліч фіордів створених льодовиками.
На північ ВПДЛ змінюються середземноморськими субтропічними лісами екорегіону Чилійський Маторраль. Декілька острівців ВПДЛ є на півночі Чилі — Національний парк Боске-Фрай-Хорхе — релікти останнього льодовикового максимуму. На південь лежить екорегіон Магелланові субполярні ліси. Помірні екорегіони ВПДЛ, Маторраль і Магелланові субполярні ліси ізольовані від субтропічних і тропічних лісів півночі Південної Америки пустелею Атакама на північ від Маторраль, горами Анди, і через дощовий сутінок Анд сухими аргентинськими луками на сході. В результаті ліси помірного клімату розвивалися у відносній ізоляції, з високою кількістю ендемічних видів.
Клімат
Так як ВПДЛ знаходяться південніше 40°, вони перебувають під сильним впливом західних вітрів. Волога що надходить із західним вітром, конденсується і випадає у навітряному боці Анд. У той же час, океанічна течія Гумбольдта прямуюча на північ створює тумани на березі моря. Лінія дерев сягає висоти близько 2400 м на півночі екорегіону (35° пд.ш.) і спускається до 1000 м на півдні екорегіону. Влітку температура може сягати до 16,5 °C, взимку температура може опускатися нижче 7°CDi Castri F di & E. Hajek 1976. «Bioclimatología de Chile» 163 pages with english summary
Флора
ВПДЛ є помірними широколистяними і змішаними лісами. ВПДЛ і Магелланові субполярні ліси є єдиними помірними вологими лісами в Південній Америці і одними з невеликого числа помірних вологих лісів у світі. Разом вони є другими за площею в світі, після Тихоокеанських помірних вологих лісів Північної Америки (які тягнуться від Аляски до північної Каліфорнії). ВПДЛ є притулком для антарктичної флори і має багато спільних родин рослин з помірними тропічними лісами Нової Зеландії, Тасманії і Австралії. Близько половина видів деревних рослин є ендемічними для цього екорегіону.
Лісові екосистеми
Існують чотири основних типи лісових екосистем у ВПДЛ. У північній частині екорегіону це листяні ліси, де домінують два види південного буку: Nothofagus alpina і Nothofagus obliqua, це перехідна зона до середземноморських лісів на півночі.
До другого типу відносяться Вальдивійські лаврові ліси, що характеризуються різними широколистими вічнозеленими деревами, в тому числі Laureliopsis philippiana, Aextoxicon punctatum, Eucryphia cordifolia, Caldcluvia paniculata, і Weinmannia trichosperma, з підліском з Myrceugenia planipes, й Luma apiculata тощо.
Третій тип — ліси Патагонських Анд, які поширюються на височинах уздовж переднього гірського пасма Анд, де переважають вічнозелені хвойні дерева, в тому числі Araucaria araucana й Fitzroya cupressoides. Fitzroya cupressoides виглядає як велетенська секвоя, і є конкурентом в тривалості життя з Balfourianae, деякі дерева мають 3625 річних кілець . Ближче до лінії дерев, хвойні поступаються чагарникам Nothofagus.
Четвертий і останній тип — Північно-Патагонські ліси, які домінують у південній половині екорегіону, вічнозелені види, такі як широколисті Nothofagus dombeyi і Drimys winteri і хвойні Podocarpaceae, в тому числі Podocarpus nubigenus.
Фауна Серед тваринного світу звичайні реліктовий чилоеський опосум, найменший олень у світі пуду, чилійська кішка кодкод. У XX столітті інтродукований дикий кабан.
Природоохоронні території
Аргентина Національний парк Лос-Алеркес Національний парк Лос-Арраянес Національний парк Лаго-Пуело Національний парк Ланін Національний парк Науель-Уапі
Чилі Природний пам'ятник Алерсе-Костеро Національний парк Боске-Фрай-Хорхе Національний парк Чилое Національний парк Уеркеуе Природний заповідник Уїло-Уїло Природний заповідник Лос Вертінтес Парк Онколь Природний парк Пумалін Національний парк Пуйеуе Національний парк Тантауко Національний парк Кеулат Національний заповідник Вальдивія Вальдивійський береговий заповідник Національний заповідник Вильярика
Ресурси Інтернету
Explore the Valdivian Coastal Reserve Photos of the Valdivian Rainforest Valdivian temperate rain forests/Juan Fernandez Islands (World Wildlife Fund) Research at Chiloé Rain Forest Flora species from Valdivian rain forests
Примітки