Степаненко Анатолій Іванович , Анатоль Степаненко (25 квітня 1948, м.Ірпінь, Київської обл.) — український живописець, графік, перформер, кінорежисер, медіа-художник. Представник Нової хилі. Роботи зберігаються у Національному художньому музеї України, музеях і приватних колекціях країн: Україна, Німеччина, Італія, Японія, Польща, Австрія, Норвегія Швейцарія, Велика Британія, Туреччина, Ізраїль, Канада, США.А.Stepanenko,Сидор-Гібелинда О. Єретик постмодерну. Артанія.2008 .

Життєпис

Анатоль Степаненко народився 25 квітня 1948 в місті Ірпіні Київської обл. Батько Іван Іванович Степаненко і мати Ольга Кузмівна Мирончук були фахівцями в галузі лісового господарства.

Навчався в Ірпінській школі № 1 (8 класів). .

У 1967 р. закінчив Київський художньо-промисловий технікум (нині КДАДПМД ім. М Бойчука)

У листопаді 1967 призваний до війська, служив 3 роки на Чорноморському флоті, демобілізувався в листопаді 1970 р. У 1971 прибув до Львова, працював натурником, відвідував заняття з рисунка на вечірньому факультеті Львівського інституту прикладного і декоративного мистецтва, куди вступив 1972 на денне навчання і закінчив у 1977 р.

2 роки жив у Львові як вільний художник, і ще 3 роки в Києві. У 1982—1984 навчався на Вищих режисерських та сценарних курсах у Москві (Росія).

У 1993–1998 працював у Швейцарії. 1994 — отримав стипендію Christopf Merian Stiftung, IAAB (International Artists Exchange Program), Базель, Швейцарія.

Творчість

Мистецтвознавиця Галина Скляренко відмічає: «В еволюції його мистецтва — „від метелика до песиголовця“ — значною мірою відбився той складний шлях вітчизняного мистецтва від вимушеної камерності андеграунду через болісний вихід у суспільний простір 1990-х до пошуків нових „об'єктів репрезентації“ нашого часу, що мають конкурувати із нав'язливими образами реклами та безперервністю медіа. Адже мистецтво вимушене кожного разу доводити свою необхідність. І тут вибір творчої позиції митця — „погляд з іншого берега“ — несподівано перетворюється на одну з найактуальніших проблем часу».Галина Скляренко. Мистецтво Анатоля Степаненка: між метеликом та песиголовцем.// Fine art. 2008, № 2, ст.100

Як згадує Влодко Кауфман, Степаненко реалізовував свої проекти, коли саме слово «перформанс» «ще не увійшло в українську лексику і нікому ні про що не говорило». До таких перформансів можна віднести викидання радіо з вікна гуртожитку у Львові під час програвання радянського гімну або стояння на одній нозі з квіткою в зубах. Смак свободи і дух застоя: «Лібертуха» Анатоля Степаненко 2020.

Анатолій Степаненко був учасником різних креативних угруповань, зокрема об'єднання Біла ворона (1988—1989), до складу якого входил(Юрій Вакуленко, Володимир Архипов, Костянтин Самойленко, Олександр Кузнецов,Рафаеля Левчина), Василь і Тамара Гайчуки, Віра Вайсберг, Олена Голуб, Валентин Поліщук, Валерій Гурський та ін. Ця група авангардних митців влаштувала велику неофіційну виставку в київському кінотеатрі «Зоряний».О. Голуб."Біла ворона": перезавантаження візій наприкінці 1980-х —у 90-х.// Образотворче мистецтво, 2018, —№ 2, С. 18-21.

Аналізуючи творчість митця, Г. Скляренко відмічає, що А. Степаненко використовує прийоми концептуалізму, у таких проєктах як «Косий Капонір» (1992, художники Гнилицький, Голосій, Ратт, Сосерд, Тістол, Чічкан, Соловйов, Керестей, Мамсиков, Маценко) та «Києво-Могилянська Академія» (1993, Тістол, Степаненко, Марченко, Нідерер, Маценко, Кириченко, Касьянов), «Атопос — місце присутності» (Лодзь, 2001). «Прибічник „мистецтва як гри“, Степаненко використовує прийоми концептуалізму для створення видовищних акцій, де художня ідея не заперечує активної виразності матеріалу.»Галина Скляренко. «Пунктир концептуалізму». До картини українського мистецтва другої половини XX сторіччя. Сучасне мистецтво. К.:ІПСМУ. 2010, вип.7, ст. 220 .

Основні персональні виставки

2023 «Єретик постмодерну», Львівська національна галерея мистецтв імені Бориса Возницького, Львів 2018 «Заколот масок», галерея «Триптих АРТ», Київ 2010 галерея НЮ АРТ, Київ 2007 Музей сучасного мистецтва України 2007 Музей культурної спадщини, Київ 2000 AAM Gallery, Atag Asset Management, Базель, Швейцарія 1999 MITTE, Культурний центр Gundeldinger Kunsthalle, Базель, Швейцарія 1998 Музей історії Києва 1996 Oerlikon Gallery, Цюрих, Швейцарія 1996 Центр мистецтв, культури та інтеграції, Трір, Німеччина 1994 Christoph Merian Stiftung, IAAB, Базель, Швейцарія

Основні групові виставки

2018 FLASHBACK. Українське медіа-мистецтво 90-х років. Мистецький Арсенал, Київ, Україна 2017 «Горизонт подій». Мистецький Арсенал, Київ, Україна 2014 Premonition: Ukrainian Art Now, Saatchi Gallery, Лондон, Велика Британія 2011 «Космічна Одіссея-2011», Мистецький Арсенал, Київ, Україна 2004 «Прощавай, зброє». Проект «Музей сучасного мистецтва» фонду Віктора Пінчука «Сучасне мистецтво в Україні». Мистецький Арсенал, Київ, Україна 2001 Markers: An Outdoor Banner Event of Artists and Poets for Venice Biennale Венеція, Італія 1999 IV Міжнародна триєнале графіки, Кочі, Японія. виставки Анатоля Степаненко

Фільми 1986 «Повний місяць. Ноктюрн» (за мотивами роману Валерія Шевчука , художник-режисер), Кіностудія імені Олександра Довженка 1989 «Годинникар і курка» (за мотивами п'єси Івана Кочерги, режисер-постановник), Кіностудія імені Олександра ДовженкаГодинникар і курка. Режисер А. Степаненко.1989

Примітки

Джерела Галина Скляренко. Мистецтво Анатоля Степаненко: між метеликом та песиголовцем.// Fine art. 2008, № 2, ст.95

Посилання Поезії Анатоля Степаненко в перекладах Рафаеля Левчина Анатоль Степаненко: мене веде художня непокора. Демократична Україна, 2016