Давня́ Це́рква Схо́ду ( ʿĒdtā ʿAttiqtā ḏMaḏnḥā ; , Kanīsat al-Mašriq al-Qadīma), офіційно Давня́ Свя́то-Апо́стольська Като́лицька Це́рква Схо́ду — східно-християнська церква східно-сирійського обряду. Вона відійшла від Ассирійської церкви Сходу в 1964 році під керівництвом Мар Томи Дармо (помер 1969). Це одна з кількох ассирійських церков, яка претендує на наступність історичної Церкви Сходу — древнього Патріархату Селевкія-Ктезіфон, однієї з найстаріших християнських церков на Близькому Сході. Штаб-квартира церкви знаходиться в Багдаді, Ірак. З 1970 року його очолює Католікос-Патріарх Мар Аддай II.
Історія На початку 60-х років Східна Церква перебувала під керівництвом патріарха Мар Ешай Шімуна XXIII, який був висланий з Іраку в 1933 році і змушений переїхати до США в 1940 році. Близько 1962 року церковна ієрархія складалася з двох митрополитів та чотирьох єпископів, які базувались на Близькому Сході та в Азії, разом із патріархом, який проживав у США.
Мар Тома Дармо, був митрополитом архієпархії Індії, яка відома як Халдейська сирійська церква в Індії з часу його висвячення в 1952 році патріархом Мар Ешаєм Шимуном XXIII. Стаття, опублікована у Великій Британії в 1955 році щодо спадкового правонаступництва, привернула увагу Мар Тома Дармо в 1960 році, і у відповідь він опублікував книгу, яка висловлюється проти практики спадкового правонаступництва як неканонічного. Спадкова спадкоємність, хоча і не канонічна, і заборонена в синодальних канонах Церкви Сходу, діяла в Церкві Сходу з 15 століття. Ставлення Мар Томи Дармо щодо спадкоємності розчарувало Патріарха, і відносини між ними розірвались. Мар Ешай Шімун XXIII відвідав єпархію в Індії протягом 1961-62 рр., але ситуація лише погіршилася, коли після завершення свого візиту Шімун XXI Ешай призначив дорадчу раду, до складу якої входили ворожі до митрополита члени. Рішення не було прийнято, і указом у 1963 р. про призначення Преподобного Антоній Чакола, місцевий священник, як адміністратор єпархії також не здійснився. Мар Ешай Шімун XXIII наказав Мар Тома Дармо з'явитися перед патріархом у Сан-Франциско, штат Каліфорнія, який не зміг цього зробити через те, що Мар Тома Дармо відмовився від свого первинного сирійського громадянства, щоб отримати індійське громадянство. Патріарх, маючи на увазі попередні події, розцінив цей акт продовжувальної непокори з боку Мар Томи Дармо і у січні 1964 року призупинив його сан. Більшість священнослужителів та вірних Халдейської сирійської церкви проігнорували наказ про призупинення та продовжували бути вірним Мар Томі Дармо, і вони були відомі як "Митрополича група". Менша фракція виконувала патріарший указ і була відома як "Патріарша група" за часів Преподобного. Антоній Чаккола, який виконував функції патріаршого адміністратора.
На початку 1964 р. митрополит Мар Йосип Хнанішо відвідав США для хірургічного лікування та зустрівся з Мар Ешай Шімун XXIII у Сан-Франциско, штат Каліфорнія. Оскільки патріарх не зміг відвідати своїх прелатів, що базуються на Близькому Сході, вони змогли особисто обговорити питання, що стосуються церкви. Було домовлено прийняти григоріанський календар. Рішення було прийнято в патріаршому посланні, присвяченому Великодню 1964 року, яке набуде чинності на Адвент пізніше того ж року. Ряд священнослужителів та вірних в Іраку та Сирії не схвалили рішення та шукали інших засобів. Оскільки указ був прийнятий після призупинення діяльності Мар Тома Дармо в січні 1964 р., він не вплинув на "Митрополичу групу" в Індії, і вони продовжували користуватися юліанським календарем.
Ситуація лише погіршилася, і до 1965 року старокалендарі в Іраці поставили себе під керівництво Преподобного Ісаак Енвія, священика, який базується в Багдаді. У Хабурі, Сирія, кілька священників продовжували користуватися юліанським календарем. Кілька видатних мирян також підтримали зусилля старокалендарів щодо самоорганізації, і до 1967 р. були зроблені плани привезти Мар Тома Дармо в Ірак з метою організації старокалендарників в Іраці та Сирії. На той момент відносини між патріархом та митрополитом були поза примиренням.
За правління Мар Тома Дармо Мар Тома Дармо прибув до Багдаду, Ірак в 1968 році на запрошення уряду Іраку. Церкви Ассирійської церкви Сходу були передані Мар Тома Дармо та старокалендарникам. Мар Тома Дармо почав організовувати церкву і висвятив ряд священнослужителів у різні чини церкви. У вересні 1968 року Мар Тома Дармо висвятив Пулозу Мар Пулозе в сан єпископа, який після висвячення виїхав до США, щоб закінчити аспірантуру та докторантуру, повернувшись до Індії лише після закінчення навчання в 1976 році. Після цієї хіротонії Мар Тома Дармо висвятив Мар Апрем Моокена в сан єпископа, а згодом на митрополита, а також у сан митрополита Мар Аддай II. Ці двоє митрополитів, у свою чергу, посвятили католикоса-патріарха Давньої церкви Сходу Мар Тома Дармо 11 жовтня 1968 року.
Після посвячення Мар Тома Дармо повільно почав організовувати справи Давньої церкви Сходу. Він планував відвідати громади в Сирії та в США, і до його госпіталізації в 1969 році плани його візиту до Сирії були майже завершеними. Мар Тома Дармо помер у вересні 1969 року. Мар Аддай II, тодішній митрополит, почав діяти як Локум Тененс.
У 1970 році церкви, відібрані в Ассирійської церкви Сходу та передані старокалендарникам у 1968 році, знову повернулися до Ассирійської церкви Сходу у 1970 році.
За правління Мар-Аддай II Після смерті патріарха Мар Томи Дармо в 1969 році Мар Аддай II зайняв посаду виконуючого обов'язки патріарха, а згодом був обраний керівником Стародавньої Церкви Сходу в лютому 1970 року. Тим часом він освятив двох митрополитів, обох у грудні 1969 року: Мар Нарсай Тома був висвячений митрополитом Кіркука, а Мар Тома Ерамія - митрополитом Ніневії (Мосул) та Північного Іраку. Офіційною юрисдикцією Мар Аддай на той час був Багдад.
Після вакантної посади, яка тривала майже три роки, 20 лютого 1972 року Мар Нарсай і Мар Тома освятили Мар Аддай II католикосом-патріархом.
Розширення Священного Синоду У 1985 році Мар Даніель Джейкобс, раніше єпископ Кіркука з Ассирійської східної церкви, який проживав під опікою своєї родини в Модесто, штат Каліфорнія, був прийнятий до причастя в Стародавній Церкві Сходу. Мар Даніель Джейкобс захворів деякий час після висвячення у 1973 р., І в результаті більшу частину свого перебування в Ассирійській церкві Сходу був інвалідом. У Стародавній Церкві Сходу його посада мала виключно церемоніальний характер з поваги до його рядового складу. Оскільки він проживав у Модесто, штат Каліфорнія, його в основному називали єпископом Каліфорнії, незважаючи на те, що він не зміг керувати парафією чи єпархією через свою хворобу.
У липні 1992 року Мар Якоб Даниїл був висвячений на єпископа Сирії. Наступного року, у червні 1993 року, Мар Еммануель Елія був висвячений на патріаршого помічника. У 1994 році Мар Еммануель Елія приїхав до США, щоб здобути аспірантуру з теології. Після закінчення університету в 1997 році він переїхав з місця проживання та став єпископом Північної Америки та Канади.
У листопаді 1995 року Мар Апрем Мукен, Пулоза Мар Пулозе та вся Індійська архієпархія були прийняті до спільноти в Ассирійській Церкві Сходу з зовнішніх причин, пов'язаних виключно з їх єпархією.
Мар Аддай II відвідав Європу в 1996 році, щоб оглянути церкву на цьому континенті, і під час свого візиту він підтвердив і призначив Тимофея Мар Шалліту митрополитом Давньої Східної Церкви в Європі. Тимофій Мар Шалліта спочатку був кандидатом у спадкову єпархію Барварі Бала, Нерва та Сапна, яка протягом століть перебувала під владою єпископської династії Мар Явалаха. Він отримав сан диякона в 1954 році митрополитом Мар Йосипом Хнанішо. У 1957 році він був переданий на користь свого далекого кузена Андраоса Явалахи, якого Мар Йосип Хнанішо висвятив на єпископа. Це рішення розлютило Шалліту та його сім'ю, і за допомогою видатних мирян вдалося прийняти хіротонію митрополита сирійським православним патріархом Ігнатієм Яковом III в 1958 році. Спочатку він утримався від приєднання до Сирійської православної церкви і повернувся до свого села, де очікував, що його приймуть у повному званні та гідності як суперника своєму далекому двоюрідному братові, але насправді його визнала лише незначна частина. Іраксько-курдська війна призвела до його від'їзду в Багдад, Ірак в 1962 р., Де його прийняли під опіку Сирійської православної церкви, а згодом переселили в патріархат в Дамаску, Сирія в 1963 р., Залишаючись під опікою Сирійської православної церкви до його переїзд до Німеччини в 1967 році. Мар Еддай II, перебуваючи на лікуванні в Німеччині в 1975 році, зустрівся з Тимотаєм Мар Шаллітою, але нічого з цього не відбулося. З моменту свого прибуття до Німеччини і до прийняття його в Стародавній Церкві Сходу, Тимотей Мар Шалліта використовував ряд самовизначень, без прихильників.
У липні 2005 року Мар Якуб був переведений із Сирії в Австралію та Нову Зеландію.
У квітні 2009 року Мар Аддай II посвятив двох єпископів - Мар Заю Хошабу та Мар Апрем Давід. Перший був призначений патріаршим помічником, що базувався в Багдаді, Ірак, тоді як другий був призначений єпископом єпархії Дохук, Ірак, а його престол знаходився в селі Шарафія. Мар Апрем Давід подав у відставку в листопаді 2009 року.
У серпні 2011 року Мар Якуб Даніель та Мар Зая Хошаба освятили Мар Марі Еммануеля єпископом-суфраганом для архієпархії Австралії та Нової Зеландії, допомагаючи митрополиту Австралійському та Новому Зеландії.
У червні 2014 року Мар Аддай II посвятив Мар Геваргіс Юнан на єпископа Чикаго, наймолодшого прелата древньої Церкви Сходу. Того ж місяця Мар Зая Хошаба був зведений у сан митрополита та призначений до архієпархії Канади та США, а його престол у Торонто, Канада.
Організація Стародавня Церква Сходу визнає в своїй ієрархії наступні дев'ять позицій:
Патріарх Митрополит (архієпископ) Єпископ Архидиякон Хорбіскоп Священник Диякон Іподиякон Читач
Патріарх є верховним главою церкви і контролює всі єпархії церкви. Церква має єпископську владу, тобто вона організована в єпархії, кожну з яких очолює єпископ. Єпархії організовані в церковні провінції під владою митрополита. Кожна єпархія складається з декількох парафіяльних громад. В окремих парафіях працює щонайменше один священник. Священикам допомагають диякони, іподиякони та читачі. Усі члени духовенства можуть проповідувати, хрестити, засвідчувати шлюби та проводити заупокійні літургії, хоча дяки, іподиякони та читачі виконують роль помічника. Тільки ті, хто посідає дияконське місце, можуть святкувати таїнства Євхаристії, хоча інші можуть бути служителями Святого Причастя. Виконання таїнства святих орденів (висвячення когось у духовенство) обмежується єпископами, митрополитами та Патріархом.
Митрополія Сирії в основному зосереджена на Хабур регіоні в Сирії, і він став свідком масового виходу свого місцевого населення з моментом ISIS вторгнення і руйнування, викликані ними в 2015 році.
Список католикосів-патріархів Стародавньої Церкви Сходу
До 1964 року У 1964 році під час правління Сіма XXI Eshai (також відомий як березня Eshai Шимун XXIII ), стався розкол в Церкві Сходу викликає створення окремої древньої Церкви Сходу з центром в Багдаді. Стародавня Східна Церква визнає традиційну лінію патріархів Східної Церкви у Вавилоні від Мар Шимун Кіпа (Святого Петра) 1 Peter 5:13 до розколу 1964 року.