Арношт Лустіг (Czech pronunciation: [ˈArnoʃt ˈlustɪk] ; 21 грудня 1926 року — 26 лютого 2011 року] — відомий чеський єврейський автор романів, оповідань, п'єс та сценаріїв, чиї твори часто стосуються Голокосту.
Біографія Арношт Лустіг народився 21 грудня 1926 року в Празі. Будучи єврейським хлопчиком у Чехословаччині під час Другої світової війни, він був відправлений в 1942 р. до концтабору Терезієнштадт, звідки пізніше був перевезений до концтабору Освенцім, а потім у Бухенвальд. У 1945 році він втік з поїзда, що віз його до концтабору Дахау. Він вчасно повернувся до Праги, щоб взяти участь у повстанні проти німецької окупації в травні 1945 року.
Після війни вивчав журналістику в Карловому університеті в Празі, а потім кілька років працював на Празькому радіо.
Працював журналістом в Ізраїлі під час війни за незалежність, де познайомився зі своєю майбутньою дружиною, яка на той час була волонтером у « Хагані». Він був одним з основних критиків комуністичного режиму в червні 1967 року на 4-й конференції письменників, відмовився від членства в Комуністичній партії після війни на Близькому Сході 1967 року на знак протесту проти розриву відносин свого уряду з Ізраїлем.
Після вторгнення під керівництвом СРСР, яке закінчило Празьку весну в 1968 році, Лустіг залишив країну і жив спочатку в Югославії, потім в Ізраїлю, а пізніше в 1970 році — у США. Він провів навчальний рік 1970—1971 як стипендіат Міжнародної програми письма в Університеті Айови.
Після падіння комуністичного режиму в Чехословаччині в 1989 році він розподілив свій час між Прагою та Вашингтоном, округ Колумбія, де продовжував викладати в Американському університеті. Після відставки в Американському університеті в 2003 році він став штатним жителем Праги. Тодішній президент Вацлав Гавел отримав квартиру в Празькому Граді та був нагороджений за внесок у чеську культуру до свого 80-річчя у 2006 році. У 2008 році Люстіг став восьмим лауреатом премії імені Франца КафкиNews.com.au: «Novelist Lustig awarded Kafka Prize» і третім лауреатом премії імені Карела Чапека в 1996 році
Лустіг був одружений з Верою Вейсліцовою (1927—2009), дочкою меблевого виробника з Острави, яка також була ув'язнена в концтаборі Терезін. На відміну від батьків, її не депортували в Освенцім. Про долю родини під час Голокосту вона писала у збірці віршів «Дочка Ольги та Лева». У них двоє дітей — Йозеф (1951) та Єва (1956).
Лустіг помер у віці 84 років у Празі 26 лютого 2011 р. після п'яти років страждання від лімфоми Ходжкіна.
Найвідоміші його книги — «Молитва за Катерину Горовіцову» (видана та номінована на Національну книжкову премію в 1974 році), Діта Саксова (1962, переклад 1979 як Діта Саксова), « Ніч і надія» (1957, переклад 1985) та « Прекрасна зелена» Очі (2004).
За мотивами однієї з його повістей було поставлено фільм «Діаманти ночі».
Твори
Ніч і надія (1957) Діаманти ночі (1958) Вулиця загублених братів (1959) Діта Саксова (1962) Транспорт з раю (1962) Молитва за Катержину Горовіцову (1964) Гіркий запах мигдалю (1968) Нелюбимий: З щоденника Перли С. (1979) Будинок повернутих відгомонів (1994) Прекрасні зелені очі: роман (2000)
Нагороди
1980: Національна премія єврейських книг Діти Саксової 1986: Національна єврейська премія за книгу «Нелюбимий: З молочного виробництва Перли С.»
Примітки
Посилання Arnošt Lustig Перегляньте фільм про Арність Лустіг «Дев'ять життів» на www.dafilms.com