Мононім

Мононім — ім'я, що складається з одного слова. У деяких випадках це ім’я було вибрано особою, якій, можливо, спочатку було дано полінім («множинне ім’я»). В інших випадках це визначається звичаєм країни , або якимсь зацікавленим сегментом. Що стосується історичних діячів, то це може бути єдине з імен особи, яке збереглося і відомо донині.

Більшість афганців не мають прізвища; також часто немає прізвища в Бутані, Індонезії, Бірмі та на півдні Індії.National Public Radio report of 18 May 2009 about civilian Afghan victims of U.S. drone-aircraft bombings in the U.S.-Taliban war. 

Античність

Структура імен осіб різнилася в часі та географії. У деяких суспільствах люди були одноманітними, отримуючи лише одне ім'я. Алулім, перший король Шумера, — одне з найдавніших відомих імен; іншим є Нармер, давньоєгипетський фараон. Крім того, біблійні імена, такі як Мойсей або Авраам, як правило, були одноманітними, як і імена в навколишніх культурах Плодючого Півмісяця.

Давньогрецькі імена, такі як Геракл, також дотримуються цього зразка; епітети (подібні до других імен) лише згодом використовуються істориками, щоб уникнути плутанини, як у випадку з Зеноном-стоїком та Зеноном з Елеї; подібно до цього, по батькові чи інші біографічні деталі (наприклад, місто походження або інше місто, з яким особа асоціювалася, район міста, окупація) використовувались для вказівки, про кого йдеться, але ці деталі не вважалися частиною імені.

До відомих давньоримських мононімічних фігур належать: Геркулес, Тіберій, Калігула, Клавдій і Нерон. Відступ від цього звичаю відбувся, наприклад, серед римлян, які до республіканського періоду та протягом усього імперського періоду використовували кілька імен: ім'я громадянина чоловічої статі складалося з трьох частин (це було в основному типовим для вищого класу, тоді як інші зазвичай мали лише два імена): praenomen (власне ім'я), nomen (ім'я клану) і cognomen (родинна лінія всередині клану) — номен і когномен майже завжди були спадковими.William Smith, Dictionary of the Bible, p. 2060.

Мононімами в інших стародавніх культурах є кельтська цариця Будика та нумідійський цар Югурта. Однак історичні записи деяких із цих діячів є мізерними або повністю покладаються на документацію осіб, що не входять до культури людини, тож цілком можливо, що такі особи мали й інші імена у власних культурах, які з тих пір були втрачені в історії.

Середньовічне використання

Європа Протягом раннього Середньовіччя мононімність повільно занепадала, причому північна та східна Європа зберігала традицію довше, ніж південна; прикладом є Едеко, східногерманський отаман, син якого правив Італією як Флавій Одоакер. До кінця періоду прізвища стали звичними: Едмунд Айронсайд, наприклад, правив Англією (хоча Айронсайд був епітетом, доданим пізніше в житті), Брайан Бору був Верховним королем Ірландії, Кеннет Макалпін об'єднав Шотландію і навіть у Скандинавії прізвища закріплювались. Голландський вчений епохи Відродження і теолог Еразм є пізнім прикладом одноманітності; хоча його іноді називали «Дезидерієм Еразмом» або «Еразмом Роттердамським», його охрестили лише як «Еразмус», після мученика Еразма Формійського.

Композитори в і стилі пізньої середньовічної музики часто відомі mononymously —потенційно, тому що їхні імена були прізвиська — такі, як, Borlet, Egardus, Egidius, Grimace, Solage, Trebor.

Америка

З часу приходу Колумба в Новий Світ і кінця 19 століття видатні корінні народи в Америці були одноманітними. Прикладами є Моктесума (Мексика, 1398–1469), Анакаона (Гаїті, 1464–1504), Агуейбана (Пуерто-Рико, помер 1510), Діріанген (Нікарагуа, помер 1523), Урара (Панама, помер 1531), Гуама (Куба, померла 1532), Атауальпа (Перу, 1497–1533), Лемпіра (Гондурас, помер 1537), Лаутаро (Чилі, 1534–1557), Таманако (Венесуела, помер 1573), Покахонтас (США, 1595–1617), Ауоіндаон (Канада , бл. 1623), Кангаполь (Аргентина, бл. 1735) та Текумсе (США, 1768–1813).

Однозначно, голландсько-сенецький дипломат Корнплантер отримав одночасно мононім на мові сенеки (Kaintwakon, приблизно «плантатор кукурудзи») від своєї матері, а також ім'я та прізвище (Джон Абеель) від свого батька, і він використовував обоє протягом усього свого життя. Його пізніші нащадки, такі як Джессі Корнплантер, використовували «Корнплантер» як прізвище замість «Абеель».

У XIX столітті більшість вождів, які брали участь у Війнах апачів, мали мононіми, а деякі замінювали їх на одноіменні прізвиська: Геронімо (нар. Гояле), Вікторіо (нар. Бедуят), Кочіз тощо.

Пост-середньовічне використання З середньовічного періоду мононіми на Заході майже виключно використовувались для ідентифікації людей, які вже мали прізвища. Ці прізвиська були або прийняті самими особами, або присвоєні сучасниками.

Франція

Деякі французькі автори виявляють перевагу до мононімів. У 17 столітті драматург і актор Жан-Батіст Поклен (1622–73) взяв мононім сценічну назву Мольєр.

У 18 столітті Франсуа-Марі Аруе прийняв мононім Вольтер як для літературного, так і для особистого користування в 1718 році після ув'язнення в паризькій Бастилії, щоб позначити розрив зі своїм минулим. Нова назва поєднувала кілька особливостей. Це була анаграма для латинізованої версії його сімейного прізвища «Arouet, l [e] j [eune]»; це змінило склади назви сімейного замку, Airvault; і це має наслідки для швидкості та сміливості через схожість із французькими виразами, такими як «voltige», «volte-face» та «volatile». «Arouet» не слугував би цій меті, враховуючи те, що ця назва асоціюється з «roué» і з виразом, що означає «для обману».Richard Holmes, Sidetracks, pp. 345–66; and "Voltaire's Grin", The New York Review of Books, November 30, 1955, pp. 49–55.

Французький письменник XIX століття Марі-Анрі Бейл використовував багато імен, найвідоміший мононім Стендаль, адаптований від назви маленького прусського містечка Штендаль, батьківщини німецького історика мистецтва Йоганна Йоахіма Вінкельмана, яким Стендаль захоплювався.F.W.J. Hemmings, "Stendhal", Encyclopedia Americana, vol. 25, p. 680.

У 20 столітті четверта французька письменниця, Сидоні-Габріель Колетт (автор Джиджи, 1945), використовувала своє справжнє прізвище як своє прізвище-мононім Колетт.Elaine Marks, "Colette", Encyclopedia Americana, vol. 7, p. 230. Деякі французькі актори та співаки використовували своє ім’я чи прізвище як сценічний мононім.

Надар (Гаспар-Фелікс Турнашон, 1820–1910) — ранній французький фотограф.

В інших місцях Європи

У 17-му і 18-му століттях, більшість італійських кастратів співаків використовували mononyms як імена стадії (наприклад, Каффареллі, Фарінеллі). Німецький письменник, гірничий інженер і філософ Георг Фрідріх Філіп Фрейхер фон Гарденберг (1772–1801) прославився як Новаліс.

Голландський письменник 19-го століття Едуард Douwes Деккер (1820-87), більш відомий під своїм mononymous псевдоніма Мультатулі (від Latin мульт Тул, «Я страждав [або] Борном багато речей»), який прославився сатиричний романом, Макс Хавелаар (1860), в якому він засудив зловживання колоніалізмом у Голландській Ост-Індії (нині Індонезія ). У 2002 році Товариство голландської літератури проголосило Мультатулі найважливішим голландським письменником усіх часів.

Голландський письменник Ян Хендрік Фредерік Гренло (1882–1961) писав під псевдонімом Несьо (латиною — «не знаю»).

Британський автор ХХ століття Гектор Х'ю Манро став відомим під своїм псевдонімом Сакі. У Польщі 20 століття драматург театру абсурду, прозаїк, художник, фотограф і філософ Станіслав Ігнацій Віткевич після 1925 року часто використовував одноіменний псевдонім Віткаці, поєднання свого прізвища ( Віткевич ) та по батькові ( Ігнацій ).«Witkiewicz, Stanisław Ignacy», Encyklopedia Polski, pp. 747–48.

Ряд художників-візуалістів, таких як Мікеланджело, Рафаель, Тиціан, Тінторетто, Караваджо та Рембрандт, широко відомі під мононімами. Сучасний російський художник Ерте створив свою mononymous псевдонім з ініціалів його фактичного імені, як це зробив бельгійський комікс письменників Ерже і Джіж.

Італійський живописець Бернардо Беллотто, якого зараз вважають важливим та оригінальним художником, торгував на одноіменному псевдонімі свого дядька та вчителя Антоніо Канала (Каналетто) у тих країнах — Польщі та Німеччині — де був його знаменитий дядько не активний, називаючи себе так само «Каналетто». Беллотто залишається широко відомим у цих країнах як «Каналетто» донині.«Bellotto, Bernardo», Encyclopedia Americana, vol. 3, p. 520.

Роялті

Монархи та інші королівські особи, наприклад Наполеон, традиційно користуються привілеєм використання мононіму, модифікованого, коли це необхідно, порядковим або епітетом (наприклад, королева Єлизавета II або Карл Великий). Це не завжди так: шведський король Карл XVI Густав має дві імена. Хоча багато європейських королівських осіб офіційно носять довгі ланцюжки імен, на практиці вони, як правило, використовують лише одне або два, а не використовують прізвища.

В Японії імператор та його сім'я не мають прізвища, лише ім'я, наприклад, Хірохіто, яке на практиці в японській мові використовується рідко: з поваги та як міра ввічливості японці воліють говорити «Імператор» або «кронпринц».Peter Wetzler, Hirohito and War: Imperial Tradition and Military Decision-Making in Prewar Japan, preface, University of Hawaii Press, 1998, . Після смерті або відставки імператора його перейменовують відповідно до епохи його правління. В Індії перші шість імператорів Моголів були відомі лише під одним ім'ям, прийнятим кожним імператором при його приєднанні.

Римсько-католицькі папи традиційно прийняли єдине, царське ім’я після свого обрання (крім Івана Павла I та II). Мононімна традиція повернулася до обрання та правонаступництва папи Бенедикта XVI у 2005 році та папи Франциска у 2013 році.

Новий час

Мононім-нормальний Західна практика об'єднання даного імені (дане ім'я або Forename) з прізвищем не є універсальною.

Прізвища були введені в Туреччині лише після Першої світової війни першим президентом цієї країни Мустафою Кемалем Ататюрком в рамках його програм вестернізації та модернізації.Jan Siwmir, "Nieziemska ziemia" ("An Unearthly Land"), Gwiazda Polarna [The Pole Star]: America's oldest independent Polish-language newspaper, Stevens Point, Wisconsin, vol. 100, no 18, August 29, 2009, p. 1. Його власне прізвище Ататюрк, яке було присвоєно турецьким парламентом, означає «Батько Турок». До простих людей можна звертатися напівформально за власним ім’ям та титулом Бей чи Ханим (без прізвища), тоді як політики часто відомі лише за прізвищем (Еджевіт, Демірель). Багато турецьких спортсменів, особливо футболістів, носять трикотажні вироби лише зі своїм ім'ям.

Мононіми також поширені в Індонезії для яванських осіб, як видатних державних діячів, таких як колишні президенти Сукарно і Сухарто, так і простих людей, таких як Тріятно.

Більшість ісландців не мають прізвищ, лише по батькові (іноді імені по батькові), і вони звертаються один до одного за власним іменем як у офіційних, так і в неформальних ситуаціях. Однією з таких відомих знаменитостей є художник Бьорк.

Деякі корінні жителі Північної Америки продовжують традиційну практику іменування своїх країн, яка може включати використання окремих імен. У Канаді, де урядова політика часто передбачала нав'язування імен західного зразка, однією з рекомендацій Комісії правди та примирення Канади було те, що всі провінції та території повинні відмовлятися від зборів, щоб дозволити корінним жителям легально приймати традиційні імена, включаючи мононіми. Наприклад, в Онтаріо тепер юридично можливо змінити одне ім’я або зареєструвати одне ім’я при народженні для членів корінних націй, які мають традиції окремих імен.

Азія У наш час у країнах, які вже давно є частиною східно-азіатської культурної сфери (Японія, Корея, В’єтнам та Китай), мононіми зустрічаються рідко. Виняток стосується імператора Японії (поширена думка, що не існує вищого органу державної влади, який би надавав прізвище () до імператора).