Практика ( «діяльність») — доцільна і цілеспрямована діяльність, яку суб'єкт здійснює для досягнення певної мети. Практика має суспільно-історичний характер і залежить від рівня розвитку суспільства, його структури.
Практика — діяльність, за допомогою якої людина змінює, перетворює світ. Людина, як суспільна, матеріальна істота, що наділена свідомістю, змінює дійсний світ у трьох вимірах: матеріально; на певному конкретно-історичному етапі розвитку суспільства та за допомогою і в межах відповідних суспільних відносин; свідомо.
Поза цими моментами неможливе людське перетворення світу, але кожний з них, узятий розрізнено, або просте перерахування їх не вичерпують сутності практики як філософської категорії.
Структура практики Об'єкт — те, на що спрямована дія (вплив). Суб'єкт — те, що діє. Мета — те, заради чого здійснюється дія. Результат — те, що одержують по закінченні дії. Спосіб — те, як (послідовність операцій та їх характеристика) здійснюють дію. Засіб — те, з допомогою чого здійснюють дію.
Види практики
Духовна практика: йога, ісіхазм, суфізм — практика індивідуального вдосконалення. Релігійна практика — практика колективного вдосконалення. Виробнича практика — практика перетворення природи. Соціальна практика — практика підтримки та розвитку суспільства. Революційна практика — практика перетворення соціальної реальності. Військова практика — практика силового перетворення геополітичної ситуації. Навчальна практика — практика формування суб'єктів суспільства. Медична практика — практика перетворення людської природи. Практика кохання — практика особистих стосунків чоловіка і жінки Література В. Табачковський. Практика // Практика в системі бакалаврської і магістерської освіти філолога: літературознавчий аспект : навч. посіб. / Г.Л. Токмань, Л.М. Козубенко, Н.В. Дига, Н.В. Черниш. – Ніжин : ПП Лисенко М.М., 2018. – 304 с. – ISBN 617-640-398-2.
Посилання
Практика // СУМ