Оле́г Юнако́в ( , Київ) — американський та канадський архітектор інформаційних технологій, видавець, енциклопедист, дослідник історії Києва
. Автор книги «Архітектор Йосип Каракіс». Лауреат Міжнародних літературних премій ім. М. Гоголя «Тріумф» (2018) та ім. Г. Сковороди «Сад божественних пісень» (2019). Як експерт з питань функціонування «Вікіпедії» неодноразово консультував різні світові видання.
Біографія
Народження та навчання Олег Юнаков народився 15 червня 1980 року в Києві, в родині корінних киян у четвертому поколінні* . Він є прямим нащадком рабина . До Жовтневої революції у предків були заводи та фабрики. У Києві Олег навчався у школі № 24 (нині ім. О. Білаша)Діяльність Державної наукової архітектурно-будівельної бібліотеки імені В. Г. Заболотного у 2016 році: інформ.-аналіт. огляд / Держ. наук. архітектур.-буд. б-ка ім. В. Г. Заболотного; [уклад.: Г. А. Войцехівська, Н. В. Світла; редкол.: Г. А. Войцехівська (відп. ред.), О. В. Жидецька, Д. О. Мироненко. — Київ: ДНАББ ім. В. Г. Заболотного, 2017. — С. 179—181. — ISBN 978-617-697-080-4.. Здобув дві вищі освіти. Закінчив Національний аграрний університет та КПІ ім. Ігоря Сікорського. Навчався в Ізраїлі, де закінчив Школу молодших інженерів в Техніоні. Потім жив у США. У 2001 році вступив до . Влітку 2002 рокуFaculty and students are on the 'FaST' track. Argonne National Laboratory О. Юнаков, як кращий учень, виграв загальнонаціональний конкурс на повністю оплачуване літнє стажування в Аргонській національній лабораторії Міністерства енергетики США в Чикаго, де працював над архітектурою комп'ютерної симуляції землетрусів. Результати дослідження О. Юнакова були опубліковані в співавторстві з др. Грегором вон Ласзевським в статті «Поширення інформації». Наступного 2003 року його знову запросили в лабораторію Міністерства енергетики, де він уже був керівником групи. Там О. Юнаков займався багатопотоковою архітектурою сервера датчиків для моніторингу приладів. Для цього він побудував мережу моделювання структурних реакцій від землетрусів і застосував її на спеціальному столі струшування з низкою датчиків для вимірювання реакції. Крім цього він розробив тривимірну візуалізацію прототипу програмного забезпечення в Java 3D для імітації землетрусу в віртуальному світі. Брав участь у створенні Java CoG Kit. У 2003 році також працював над тривимірною візуалізацією структур молекул. Брав участь в наукових конференціях. У 2004 році став науковим асистентом декана Комп'ютерної школи свого університету.
Під час навчання працював як науковий співробітник в університеті, був президентом Університетського комп'ютерного товариства, президентом і співпрезидентом клубу Гілель. В університеті розробив ряд проєктів, серед яких відеоконференція через Інтернет із використанням протоколу ; спілкувався з «батьком Інтернету» Вінтоном Серфом. Створив ряд інтернет-сайтів (наприклад, для World Trade Center Memorial Foundation, Міжнародної конференції з електронного банкінгу й глобального ринку та інші).
25 травня 2004 року Олег Юнаков з відзнакою закінчив університет, отримавши нагороду Scholastic Achievement Award, яка вручається випускнику з найвищим середнім балом).
Робота у сфері комп'ютерних технологій У 2005 році створив Персональний віртуальний помічник з модулем ідентифікації людини по обличчю, розроблений ним роком раніше. Над винаходом працював з 2003 року, коли за тезами запропонованого винаходу отримав Президентський грант. На цю його роботу інші дослідники продовжують посилатися навіть через 6 років.
Згодом О. Юнаков працював розробником програмного забезпечення в Barnes & Noble. Як хобі він активно займається своїми проєктами по підключенню віддалених комп'ютерів, IP-відеоконференцій. З квітня 2011 року кілька років працював у Канаді, а потім працював у Бразилії та Мексиці.
Працював у більш ніж 50 різних компаніях. У США працював у NASA, , Citibank, Nielsen, Cable Vision, , , TNS, KPMG, HSBC, , Claire's, PepsiCo, Merck, Sanofi Aventis, General Electric Asset Management, C&S Groceries, і таке інше. У Канаді працював у Bank of Montreal, TD Bank, OPG; у Мексиці — на , Gruppo Elektra; у Бразилії — у HSBC Brazil, Banco de Brazil, Vale .
Створені ним системи використовують у різних компаніях, таких як Citibank, Bank of Montreal, GE Asset Management, Claire's, Kantar TNS та інших. У 2023 році був партнером .
Літературна діяльність У 2016 році видав книгу «Архітектор Йосип Каракіс». 13 листопада 2016 року в клубі «Кияни» пройшло перша презентація книги, 15 листопада презентація відбулася в Державній архітектурній бібліотеці, 17 листопада в Музеї Шолом-Алейхема та 19 листопада у Національній бібліотеці України. Після цього 6 червня 2017 року презентація відбулася і в Київському національному університеті будівництва та архітектури, а потім 14 липня 2018 року в Бібліотеці Кінгс-Бей. Видання книги стало знаковою подією як в Україні, так і за її межами. Академік Євген Рейцен написав акровірш, присвячений О. Юнакову, а київський бард Борис Кесельман написав про нього пісню. Автора запрошували в різні телевізійні передачі, він неодноразово виступав на радіо, давав інтерв'ю в пресі. У світі вийшли десятки рецензій архітектурних і літературних фахівців у провідних наукових журналах. Книга потрапила в шорт лист Всеукраїнського рейтинґу «Книжка року 2017», а у 2018 році за цю книгу Юнаков отримав Міжнародну літературну премію ім. М. Гоголя «Тріумф».
23 листопада 2016 року Олег Юнаков виступив гостем на київському Old Fashioned Radio в передачі «Авторський нагляд». 18 лютого 2017 року розповідь Олега Юнакова про його книгу була показана о 20:00 в передачі «Кієвотека. Київські портрети»«Кієвотека. Київські портрети. Останній з Київських грандів. Йосип Каракіс» в ефірі українського «Центрального каналу» (повтор 19 лютого 2017 року о 04:30 ранку і о 12:00 дня) . 2 квітня 2017 року його розповідь була показана в 18:20 на каналі «Культура» (а потім повтор 3 квітня о 8:05 ранку). На «Центральному каналі» Олег Юнаков так само виступав у передачі «Останній з Київських грандів. Йосип Каракіс»«Останній з Київських грандів. Йосип Каракіс» 17 березня о 14:20 та повтор 18 березня о 3 годині ранку (потім повтор 9 квітня о 23:20, і в інші дати).
Писав некрологи знайомим українцям: історику Юрію Лущаю , поетові Валерію Вінарському, києвознавцю Олександру Немцю, архітектору Ігорю Безчастнову* та іншим .
У 2019 О. Юнаков «за значну творчу діяльність» отримав Міжнародну літературну премію ім. Г. Сковороди «Сад божественних пісень».
Енциклопедична діяльність Олег Юнаков створював статті для Енциклопедії сучасної України, Енциклопедії історії України та інших.
У «Вікіпедії» Олег Юнаков створив тисячі статей, включаючи найвідвідуванішу статтю за весь час російськомовного розділу «Вторгнення Росії в Україну», за яку погрожували заблокувати «Вікіпедію» в Росії, статтю про заколот Пригожина, і є співавтором більш ніж 38 000 статей. Енциклопедичний внесок О. Юнакова не раз відзначався в різних публікаціях, а як експерт з питань функціонування «Вікіпедії» він неодноразово консультував такі видання як Радіо Свобода, Forbes, «Новая газета», Детектор медіа, «FREEДОМ», «Голос Америки», «Україна-Центр», «Громадське радіо», телеканал RTN, та інші. Матеріал із Юнаковим, надрукований у MediaSapiens в 4-му кварталі 2022 року потрапив за відвідуваністю до найпопулярніших статей видання за весь 2022 рік. З першого дня повномасштабного вторгнення Росії в Україну показав тверду антивоєнну проукраїнську позицію.
Хобі (збереження архітектурної спадщини, фотографування) Наприкінці жовтня 2019 року Олег Юнаков звертався у відкритому листі до В’ячеслава Володіна з проханням не зносити побудований за проектом українського архітектора Йосипа Каракіса гарнізонний Будинок офіцерів у місті Енгельсі, а в січні 2021 року будівлю визнали пам'ятником архітентури та заборонили її знесення.
О. Юнаков захоплюється фотографією, його роботи багаторазово друкувалися в книгах, підручниках
та наукових журналах, присутні на програмах в Німеччині, є на сторінках «» («Історичні цікавості»), на Вільному університеті Берліна, Карлтонському університеті, на порталі муніципалітету Мехіко, публікувалися в ЗМІНаприклад: «9 канал (Ізраїль)» (ще), «Аргументи і факти», «Дни», «КП в Україні», «Radio Kraków», «РІА Новини України», «RTVI», «Українська правда», «Укрінформ», «Факти і коментарі», «Airways Magazine», «Business Insider », «Focus.it», «InfoTop.lv », «Isrageo.com», «IzRus LTD », «Jewish news », «Oxford University's independent newspaper», «Science Post», «Лівий берег», «Letejte.cz», «Newsru.co.il», «The Village», «TVP Info», «Zanichelli », журнал «Vice», «Меморіал убитим євреям Європи », «Хмарочос» і так далі.. Олег Юнаков входить в число дарувальників Національної бібліотеки Чеської Республіки, Київського музею К. Г. Паустовського та інших. Живе в США та Канаді.
Публикации Архитектор Иосиф Каракис / О. Юнаков. — Нью-Йорк: Алмаз, 2016. — 544 с., ил. — Статті в ряді енциклопедій (Енциклопедії сучасної України, Енциклопедії історії України та інших). Статті в періодичних виданнях (наприклад, публікації в газеті КНУБА «А+Б», а привітання О. Юнакова з 55-річним ювілеєм газети було надруковано на першій шпальті). Був учасником проєкту «Київський календар»О проекте «Киевский календарь», міжнародного інтернет-проєкту «Сайт пам'яті Віктора Некрасова»Публикации Виктора Платоновича Некрасова в газете «Новое Русское Слово» (Нью-Йорк) в 1974—1987 гг., Енциклопедії архітектури України. Крім цього брав участь у виході різних книг, серед яких, зокрема, були: Г. Бар-Цви (Вортман). Наше местечко Терновка. — Иерусалим: Публикация Терновского Землячества, 2016. — наукове редагування; Ляшенко В. А., От Евбаза до Шулявки. Оккупация и послевоенные годы / В. А. Ляшенко. — : ПАО «Випол», 2017. — 400 с.Ляшенко В. А., Рейцен Е. А. От Евбаза до шулявки. Оккупация и послевоенные годы: Сборник воспоминаний / В. А. Ляшенко. — : ПАО «Випол», 2017. — С. 5.; Пучков Андрій. Мистецтвознавець Григорій Павлуцький, перший український. — Нью-Йорк: Алмаз, 2018. — 144 с.: іл., портр. — — наукове консультуванняПрезентація монографії Андрія Пучкова «Мистецтвознавець Григорій Павлуцький, перший український»; Рудзицкий Артур. Художественные журналы Василия Кульженко. 1909—1915: Указатель содержания / Науч. ред. О. Юнаков; Предисл. А. Пучкова. — Изд. 2-е, исправ. и доп. — Нью-Йорк: Алмаз, 2018. — 72 с.: ил. — — як науковий редакторРудзицкий Артур. Художественные журналы Василия Кульженко. 1909—1915: Указатель содержания / Науч. ред. О. Юнаков; Предисл. А. Пучкова. — Изд. 2-е, исправ. и доп. — Нью-Йорк: Алмаз, 2018. — С. 71.; Бернадцкий А. Наследственность: биографические эссе. — Киев, 2018. — 80 с.Бернадцкий А. Наследственность: биографические эссе. — Киев, 2018. — С. 79.; Машкевич Стефан. Киев 1917—1920. Том 1. Прощание с империей. — Харьков: Фолио, 2019. — 462 с. — зауваження щодо поліпшення текст; Kulakovius: Киевский профессор римской словесности в стружках времени. — Нью-Йорк: Алмаз, 2019. — 1136 с.: 480 ил. — — вичитуванняKulakovius: Киевский профессор римской словесности в стружках времени (Эпопея). — Нью-Йорк: Алмаз, 2019. — С. 1130.; Алавердова Л. Бабушкины воспоминания в интерьере семейной хроники. — Нью-Йорк: Lulu, 2020. — 184 с. — ; Berkovich Gary. Reclaiming a History. Jewish Architects in Imperial Russia and the USSR. Volume 1. Late Imperial Russia: 1891—1917. — Grünberg Verlag, 2021. — 218 p. — ISBN 978-3-933713-61-2 — ідея зі створення книги та допомога з фактичною складовоюBerkovich Gary. Reclaiming a History. Jewish Architects in Imperial Russia and the USSR. Volume 1. Late Imperial Russia: 1891—1917. — Grünberg Verlag, 2021. — P. 7 — ISBN 978-3-933713-61-2; Berkovich Gary. Reclaiming a History. Jewish Architects in Imperial Russia and the USSR. Volume 2. Avant-Garde: 1917—1933. — Grünberg Verlag, 2021. — 218 p. —
Публікації Олега Юнакова отримали десятки рецензій та відгуківРецензії та відгуки на творчість О. Юнакова: