Пандемія коронавірусної хвороби 2019 вплинула на медичних працівників як фізично, так і психологічно. Медичні працівники є більш уразливими до інфікування COVID-19, ніж решта населення загалом у зв'язку з більшим контактом з інфікованими особами. Медичні працівники під час були змушені працювати в стресових умовах без належного захисного спорядження, та приймати важкі рішення, пов'язані з етичними аспектами медицини. Системи охорони здоров'я та соціального захисту в усьому світі намагалися впоратися з негативними наслідками пандемії. Ситуація була особливо складною в країнах з нестабільною гуманітарною ситуацією, і країнах з низьким рівнем доходу, де системи охорони здоров'я та соціальні системи вже раніше були ослаблені. Послуги з надання медичної допомоги в галузі статевого та репродуктивного здоров'ю були відсунуті на другий план, що могло призвести до підвищення материнської захворюваності та смертності.

Проблеми

Інфікування Всесвітня організація охорони здоров'я повідомила, що в деяких країнах кожен десятий медичний працівник інфікований коронавірусом. У березні 2020 року 9 % інфікованих COVID-19 в Італії були медичними працівниками. У травні 2020 року Міжнародна рада медичних сестер повідомила, що щонайменше 90 тисяч медичних працівників інфікувалися, а понад 260 медсестер померли від COVID-19. У березні 2020 року кожен четвертий лікар у Великій Британії перебував у стані самоізоляції або доглядав за хворим на COVID-19 членом сім'ї.

Уряд Великобританії повідомив, що частина медичних працівників на пенсії будуть знову закликані до роботи, щоб допомогти під час епідемії COVID-19. Це викликало занепокоєння, що вони можуть піддаватися підвищеному ризику захворіти на важку COVID-19.

Дефіцит ЗІЗ У низці країн повідомлено про недоліки засобів індивідуального захисту для медичних працівників. У Китаї недостатня готовність медперсоналу, нестача засобів індивідуально захисту, недостатні навички та заплутані рекомендації щодо використання ЗІЗ призвели до численних випадків інфікування і смертей від COVID-19 серед медичних працівників.

Низка лікарень у США на початку пандемії повідомили про дефіцит захисних засобів для медичних працівників. Оскільки кількість випадків COVID-19 на початку пандемії постійно зростала, то ймовірно, що Сполученим Штатам було необхідно набагато більше захисних масок, ніж було в наявності на початок пандемії.

В одному унікальному дослідженні, з виключно ретельним способом дослідження, яке проводилось за допомогою інтерв'ю із записом відгуків медсестер щодо нестачі персоналу, тривалого робочого дня та важкості хворих. Одна з відвертих учасниць сказала таке: «Я взагалі не можу заснути, і навіть якщо заснути, то до того часу вже час прокидатися». Медсестри були перевантажені унаслідок того, що вони працювали в умовах нестачі персоналу на додаток до більш важких умов праці. Інша відповідь звучала так: «Найбільше проблемою було носіння захисних засобів. Без їжі та води протягом 12 годин». Доступність захисних засобів була різною в залежності від країни, але всі країни стикалися з однаковою нестачею запасів засобів захисту, щоб захистити медпрацівників під час їх роботи у надмірно зараженому оточенні.

Дефіцит ЗІЗ поставив багатьох медичних працівників під загрозу зараження COVID-19. Медичні працівники провели нетрадиційні заходи, щоб компенсувати нестачу захисних засобів, використовуючи ресурси, які вони мали в наявності. Вони виявляли неабияку креативність для самостійного виготовлення захисних засобів, зокрема використовували пластикові пакети як халати, і використовували зрізи з пластикових пляшок для води для захисту очей. Дефіцит засобів індивідуального захисту був ще більшим у лікарнях у місцевостях з низьким рівнем доходу. Такі предмети, як засоби індивідуального захисту, завжди були дефіцитними товарами в країнах з низьким рівнем доходу. Країни з низьким рівнем доходу також отримують вакцини проти COVID-19 повільніше через нерівномірний їх розподіл. Країни, що розвиваються, не можуть належним чином зберігати та виробляти вакцини, щоб мати можливість вакцинувати населення так само швидко, як розвинені країни. У міжнародній асоціації медичних працівників повідомили, що організація змогла придбати лише одну десяту з 240 мільйонів масок, які в неї просили ці країни. Хоча засоби захисту стають менш ефективними в захисті від інфікування при повторному використанні, тривале носіння захисних засобів також спричинює пошкодження шкіри у 97 % медичних працівників. Пошкодження шкіри найчастіше виникають на переніссі, що спричинене подразненням від масок для обличчя.

Смерті медичних працівників Вже на початку пандемії у кількох країнах повідомлено про смерть медсестер і лікарів від COVID-19. У травні 2020 року повідомлено, що щонайменше 260 медсестер померли від COVID-19. У березні 2020 року в Італії від COVID-19 померли щонайменше 50 лікарів. Кількість смертей медичних працівників в Італії продовжувала зростати. За оцінками станом на квітень 2020 року кількість померлих лікарів становила близько 119, а серед медсестер — до 34. Дві смерті серед медсестер, були самогубствами через нестерпне навантаження на роботі.

8 серпня 2020 року Індійська медична асоціація повідомила, що в Індії від COVID-19 померли 198 лікарів. У лютому 2021 року Індійська медична асоціація заявила, що кількість смертей лікарів в Індії від COVID-19 зросла до 734, однак уряд Індії заявив, що лише 162 лікарі померли від COVID-19.

Нестача медичних працівників На час до пандемії COVID-19 на думку багатьох опитаних, значна кількість галузей стикалася з нестачею персоналу, що також стосувалося сфери охорони здоров'я. Навіть до пандемії нестача персоналу в медичній галузі не була чимсь дивним у світі. Проте у зв'язку з боротьбу з пандемією негативний вплив нестачі медичних працівників ще посилився. У дослідженні зі спостереженням за медичними працівниками «Lasater» та в інших дослідженнях показано, що робоче навантаження медсестер було дуже високим, і що половина медперсоналу відчувала виснаження. Також у дослідженнях було показано, що погіршення результатів лікування хворих та поганий медсестринський догляд тісно пов'язані з погіршенням кваліфікації медсестер. Без належно кваліфікованого персоналу, який би впорався з напливом хворих коронавірусною хворобою, медичні працівники не можуть забезпечити хворим необхідний рівень догляду, оскільки відсутня необхідна кількість працівників, щоб охопити всіх хворих.

Стреси та синдром вигорання на роботі Пандемія COVID-19 вплинула на всіх медичних працівників, і статті про медсестер і пости в соціальних мережах рясніють історіями про медсестер, які виснажені, налякані, іноді піддаються дискримінації, відчувають себе вигорілими, перевтомленими, деморалізованими неефективними рішеннями урядів і керівників системи охорони здоров'я, або розчарованими байдужістю громадськості дотримуватись санітарних приписів щодо карантинних норм під час пандемії. Це перевантаження і виснаження впливало на медсестер як психічно, так і фізично. Синдром вигорання у медсестер дуже виражений, і якщо з ним не боротися, то він призводить до погіршення догляду за хворими. Цим медсестрам, яких уже вразив синдром вигорання, доводиться не тільки долати додатковий стрес від перевтоми, але вони також частіше хворіють коронавірусною хворобою. За оцінками міжнародної асоціації медичних сестер, близько 10 % випадків COVID-19 у всьому світі припадає на медичних працівників. Формально медсестри під час пандемії знаходяться під захистом держави, але у зв'язку з нестачею ресурсів медсестри не можуть повністю захистити себе, або забезпечити найкращий догляд за пацієнтами. Ці проблеми вирішуються шляхом самонавчання та пристосування до проблем. Вирішення шляхів подолання наслідків перевантаження і синдрому вигоряння на роботі не були миттєвими і не завжди очевидними, але за бажання способи подолання цих проблем можна було віднайти. В іншому дослідженні встановлено, що під час пандемії посилений стрес вдалося знизити завдяки загальнодержавній підтримці. Це дослідження показує, що медсестри витривалі й справляються з новими викликами за підтримки інших.

Психологічне напруження

Дослідження, проведене в Сінгапурі, показало, що медичні працівники, які доглядають за пацієнтами з COVID-19, відчували тривогу, депресію та стрес. Підвищення робочих вимог до медичних працівників суперечило їхнім обов'язкам перед родиною та друзями, що спричинило появу в них психологічного стресу. Медичні працівники повідомили, що відчувають занепокоєння у зв'язку із самоізоляцією, карантином або можливістю захворіти самим. Для медичних працівників перебування на карантині позитивно асоціювалося з мінімізацією прямого контакту з пацієнтами та неявкою на роботу.

Медичні працівники, як медсестри, так і лікарі та інший медичний персонал, який безпосередньо боровся з поширенням хвороби в Китаї, відчували симптоми тривоги, депресію, та труднощі із засипанням. Зокрема, близько 46,04 % опитаних відчували тривогу, 44,37 % депресію, і 28,75 % мали безсоння. У місті Ухань у Китаї, де розпочалась пандемія, понад 70 % медичних працівників повідомили про психологічний стрес.

Медичні працівники ризикували отримати травму чи інший розлад, пов'язаний зі стресом, або страхом захворіти та не знати, що станеться з ними в майбутньому. Серед медичних працівників поширився посттравматичний стресовий розлад, причому в медсестер була вища ймовірність розвитку або виникнення тривоги серед інших медичних працівників. Одна медсестра з Італії покінчила життя самогубством після стресу, намагаючись врятувати життя хворих на COVID-19.

Медичні працівники у Мексиці також повідомили про високий рівень тривоги через страх стати безсимптомним носієм вірусу, що потенційно може призвести до випадкового інфікування їх пацієнтів та членів родин медпрацівників.

У медичних працівників були помічені вищі рівні депресії та виснаження як прямий наслідок COVID-19. В одному з експериментів вчені помітили, що понад 28 % вибірки медичних працівників повідомили про високий рівень емоційного виснаження, більший у медичних працівників, які займаються лікуванням хворих на COVID-19". Крім того, понад 50 % вибірки повідомили про низький рівень деперсоналізації, за винятком медсестер та лікарів, які займаються лікуванням хворих на COVID-19, які повідомили про високий рівень деперсоналізації — 36,73 % випадків. Деперсоналізацію можна визначити як відчуття відчуженості від себе та своєї ідентичності. Враховуючи це, можна зробити висновок, що психічне здоров'я медичних працівників погіршилося внаслідок COVID-19. Крім того, при оцінці результатів іншого дослідження під керівництвом доктора Вуна рівень поширеності депресії внаслідок COVID-19 досягав 21,8 %, а учасники з надзвичайно важкою депресією становили 13,3 % вибірки.

Важкість такого психологічного впливу на медичних працівників у Сполучених Штатах Америки навіть призвела до розвитку захворювань у медичних працівників, пов'язаних зі стресом, які можуть спричинити серйозні проблеми зі здоров'ям. До цих захворювань відносяться серцево-судинні захворювання, хвороби травної системи, та розлади опорно-рухового апарату. Не виключено, що ці статистичні дані можуть бути значно завищеними у зв'язку із самоізоляцією чи перебування на карантині. Організатори дослідження пояснили, що після проведення свого дослідження вони виявили, що ті, хто знаходився на самоізоляції або карантині, повідомляли про вираженіші симптоми депресії. Навпаки, дослідники підозрюють, що депресія та/або виснаження, які відчувають медичні працівники, можуть бути не безпосередньо спричинені COVID-19, а є наслідком ситуації, в яку потрапили їхні сім'ї та/або вони самі. Дослідники також повідомили, що внаслідок пандемії COVID-19 навантаження на працівників медичної сфери надзвичайно зросло, через що вони можуть відчувати себе виснаженими та нездатними справитися з проблемами.