Sensività (від — чуттєвість, чутливість) — італійсько-іспанський кінофільм року, еротична драма з елементами готики та джалло, поставлена режисером з італійською акторкою Леонорою Фані та іспанською акторкою в головних ролях, а також відомими італійськими акторами та Катеріною Боратто у другорядних ролях. В основі сюжету — історія про студентку Ліліан, яка, повернувшись в рідне місто, потрапляє в загадкову історію: усі чоловіки, з якими в неї був секс, помирають. До того ж головна героїня дізнається, що в неї є сестра й вони походять з давнього відьомського роду.
Існує дві версії фільму: оригінальна, знята у 1979 році за участі режисера Кастелларі та головної акторки Фані, та перемонтована версія року під назвою «Кі́ра: Буди́нок бі́ля о́зера» () в міжнародному прокаті, над якою працював італійський режисер на замовлення власника авторських прав, італійської компанії New Pentax. Друга версія має деякі сюжетні відмінності, зокрема, було прибрано чи змінено багато еротичних сцен у фільмі, натомість додано вставки у стилі американських слешерів, щоб надати фільму більшої подібності до фільмів жахів.
Сюжет Через багато років студентка Ліліан (Леонора Фані) повертається до рідного містечка, щоб працювати над дисертацією з історії середньовіччя. Вона переїжджає в сімейний будинок, старий особняк біля озера, де померла її мати, коли Ліліан біла малою. У батьківському будинку все ще живуть двоє літніх слуг і незнайома дівчина Ліліт (). Містечко просякнуте забобонами, а місцеві жителі досі згадують легенду про стару відьму Кіру (Катеріна Боратто). Ліліан знайомиться з місцевими юнаками. Вона кохається з Хав'єром, потім з Мігелем і втрачає свідомість в момент оргазму. У той час Ліліт відчуває те саме почуття.
Незабаром після цього обидва коханці Ліліан із незрозумілих причин помирають, і містяни звинувачують дівчину в тому, що вона зачарувала громаду. Комісаріат починає розслідування.
Ліліан дізнається правду завдяки старому художнику (), який розкриває таємницю про її минуле: вони з Ліліт — рідні сестри, пов'язані не тільки кровно, а й магічно. Одночасна присутність в містечку Ліліан і Ліліт, сестри, якої вона ніколи не знала, спричинила пробудження духу Кіри, божества, а також їхньої пращурки. Обидві сестри отримали від своїх предків-відьом таємничий «подарунок», завдяки якому вони, одночасно насолоджуючись під час оргазму, вмирають і воскресають, але їхні партнери також помруть.
У село приїжджає хлопець Ліліан Едоардо (Вольфанго Солдаті), але він не може врятувати її від жахливої долі. Адже Ліліт, змушена жити всі ці роки покинутою, затаївши образу та заздрість до сестри, зовсім не рада її поверненню додому та нападає на Ліліан, починаючи бійку, в результаті якої вони обидві помирають.
Знімальна група
Акторський склад
Основний творчий колектив Режисер: ; Сценарій: , Лейла Бонджорно; Оператор-постановник: ; Музика: та ; Монтаж: Джанфранко Амікуччі; Художник: Коррадо Ріцеркато, в іспанській версії Леон Ревуельта.
Зйомки Артдиректор: Хайме Перес Куберо; Макіяж: Джорджио Мендірі; Помічники макіяжу: Кармен Менчала, Ліна Квероль; Зачіски: Фернандо Перес Собріно; Помічники режисера: Рокко Лерро, Федеріко Канудас; Другі помічники режисера: Хосе Малла, Франсіско Гутьєррес; Оператор: Джованні Бергаміні; Асистент оператора: Джованні Бонівенто; Асистент монтажу: Алессандро Габріеле, ; Другі помічники монтажу: Роберто Амікуччі, Стефано Курті; Спецефекти: Альфредо Сеговіано; Столяр: Августін Гаспар; Звук: Петро Ортолані; Монтаж звуку: Джанні д'Аміко; Керівник сценарію: Ізабель Мулла, Марія Піа Рокко; Титри: Альфіо Менікіні.
Постпродукція Продюсер: Родольфо Путіньяні; Виконавчий продюсер: Пітер Сассаролі; Продакшен-менеджер: Дієго Алькімеде, в іспанській версії Луїс Ерреро; Асистент продакшену: Хайме Фуентес.
Виробництво
Розробка та зйомки
Режисером фільму вважається , хоча він не брав участі у створенні всіх релізів кінокартини, а лише першого. Як згадував сам Кастелларі, він був запрошений до виробництва фільму по дружбі, іспанським режисером-початківцем Хосе Санчесом.
Слова Кастелларі розходяться з титрами фільму, згідно з якими сценарій написав , сценарист і режисер, який працював у кінобізнесі ще з 1950-х років. На думку італійського кінокритика , ймовірніше за все Нуньєс став асистентом режисера, до того ж Хосе Санчес, про якого казав Кастелларі, насправді з'явився у фільмі лише як актор у другорядній ролі. Нуньєс був трансгресивним , членом авангардистської , групи режисерів, які зробили революцію в іспанському кіно 1960-х. Після заборони фільму «Сексуальний досвід» () 1968 року, Хосе Марія не міг знімати кіно близько 7-ми років. Проте Sensività, попри вплив Нуньєса, має художні риси, притаманні раннім фільмам Кастелларі.
Режисер зібрав акторський склад навколо головної героїні Ліліан, яку зіграла 25-річна Леонора Фані, що була на той час на піку своєї недовгої слави секс-символа. Актора було запрошено на другорядну роль художника режисером, адже вони вже працювали разом у фільмі () 1976 року. Також за запрошенням режисера до акторського складу долучилися Вольфанго Солдаті й іспанці та .
Фільмування почалося у серпні 1978 року на Коста-Браві, але закінчилися гроші, і його довелося відкласти. Через деякий час зйомки були відновлені, і дистриб'ютор Родольфо Путіньяні, що інвестував у фільм разом зі своєю компанією Cinezeta, вигадав абсурдну назву «Sensività», слова, що не існує в італійській мові (правильний термін був би Sensitività — чуттєвість, чутливість).
Бернард Серай, який зіграв у фільмі невелику роль, згадував, що під час зйомок було багато проблем, було постійне протистояння між режисером та акторським складом. Він нарікав на те, що Кастелларі часто ображав і багато кричав на акторів. Проблем додавало й те, що частина акторського складу розмовляла іспанською. Кастелларі, який спочатку не хотів підписувати фільм своїм ім'ям, сказали, що воно потрібне для збору необхідних коштів. За взаємною згодою він зобов'язався, що подбає про постпродукцію, але після завершення зйомок виникли додаткові проблеми.
Теорія про участь Хесуса Франко у зйомках Сюжет Sensività перегукується з сюжетом фільму Хесуса Франко «Портрет Доріани Ґрей» () 1976 року, і в цьому відношенні виникла певна плутанина щодо того, чи насправді метр іспанського кіно брав участь у зйомках. Ім'я Франко назвав Серай:
Крім Серая участь Франко більше ніхто не підтверджував, та й сам актор в інтерв'ю щодо фільму часто помилявся. Наприклад, Бернард стверджував, що частина фільму була знята на Канарських островах, точніше на Тенеріфе, хоча він не пам'ятав, чи це було в Санта-Крусі, чи в ла-Лагуні. Слова Серая також заперечував іспанський актор , що зіграв у Sensività письменника Мігеля, а після — став «правою рукою» Хесуса Франко у багатьох фільмах. Маянс стверджував, що зйомки відбувалися в Барселлоні та Сан-Фаліу-да-Ґішулс, до того ж він взагалі ставив під сумнів особисте знайомство Кастелларі з Франко.
Версії фільму Оригінальна версія Енцо Дж. Кастелларі, яка збереглася в старому швейцарському VHS-релізі, відредагованому компанією New Pentax, тривала біля 98 хвилин. Також існувала 96-хвилинна версія, передана до . Власне, саме ця версія була випущена на екрани кінотеатрів. Вона погано розповсюджувалась і незабаром безслідно зникла. Кілька років потому фільм знову з'явився на домашньому відео: New Pentax Film, власник прав, випустив нову версію під назвою «Кіра — володарка озера» (), яка триває лише 77 хвилин. Дистрибуцією зайнялася інша італійська компанія — Video Kineo. Нова перемонтована версія була змінена режисером у 1980-х роках, а замість головної героїні, яку зіграла Леонора Фані, було запрошено дублера. Для деяких з нових сцен, де не участь Фані, використовувалися стандартні прийоми: схожий одяг і реквізит, зйомка під кутом, з якого не видно обличчя тощо. Кастелларі до перевипуску фільму не мав жодного відношення й жорстко його розкритикував.
Характеристика
Окрім еротичних сцен і горору, фільм торкався ще й чутливої для італійського католицького суспільства теми окультної одержимості. Sensività — це переосмислення проблем і тем, типових для готичного жанру. Прочитання готики в еротичному ключі, створене у зв'язку з послабленням італійської сексуальної .
Героїня Фані, Ліліан, нагадує героїню, яка їде на мотоциклі в романі Андре П'єра де Мандьярґа «Мотоцикл» () 1963 року (1968 року за романом було знято еротичну романтичну драму ()). Непритомність в момент оргазму — це жіночий варіант того, що Жорж Батай назвав «маленька смерть» (). Ліліан — своєрідна самиця богомола, що вбиває самця у варіації теми vagina dentata («зубастої вагіни»): «Ти помираєш і повертаєшся до життя… твоя власна природа захищає тебе від продовження роду» — слова старого художника, якого грає .
Суть фільму зосереджена на темі подвійності між двома головними героями: тоді як Ліліан є цивілізованою та розкутою, Ліліт, яку грає іспанська акторка , уособлює звірячість і примітивність (названа на честь демониці Ліліт з єврейської міфології, що несе з собою ганьбу, хвороби та смерть). Вони взаємодоповнюють одна одну до точки обміну оргазмами, й їхнє остаточне зіткнення призводить до сапфічних обіймів, що закінчуються возз'єднанням, зокрема фізичним, за допомогою дерев'яного шматка пентакля, який героїні використовують як подвійний фалос.
Операторська робота Стиль Енцо Кастелларі присутній у фільмі з перших кадрів, а саме зі сцени мотоциклетних перегонів на пляжі та в лісі за участю Ліліан і місцевих молодиків. Цей епізод фільму знятий таким чином, ніби для одного з Кастелларі, не в останню чергу через використання уповільненої зйомки. Останній трюк також присутній у флешбеках з , де фігурує Ліліан у дитинстві. Такий ефект режисер використовував у фільмі () 1973 року під час сцени між комісаром Беллі (його грав Франко Неро), коханкою та маленькою донькою. Обидва фільми були зняті іспанським оператором .
Ще один характерний момент фільму — сцена спокушання на мотоциклі між Ліліан (Фані) та Мігелем (). Візуальна частина сцени переносить фільм на території, схожі на роботи , і надає Sensività моторошного відчуття, яке відрізняє його від інших готичних фільмів, знятих в Італії в той період. Це підкреслює обраний ландшафт місць Коста-Брава, таке як , що використовувався як будинок Ліліан.
Кастелларі реалізував, один зі своїх операторських прийомів, який полягає у зніманні постільних сцен навпроти яскравого джерела світла (такий же підхід він використав у сцені сексу і в одному з попередніх своїх фільмів, () 1977 року). У Sensività режисер використав цей прийом під час зйомки постільної сцени на кладовищі. Окремо слід відзначити сцену моторошної появи відьми Кіри (Катеріна Боратто), яку вперше побачили як обличчя, виліплене на могилі, і потім як фігуру, що шпигує за Ліліан та її супутником.
Відмінності версій фільму
Оригінальна Sensività Кастелларі була зроблена з особливою увагою до еротичних сцен, які час від часу були дуже яскравими, хоча режисер не часто знімав еротичне кіно. У другій версії кінокартини більше сконцентрував увагу на горорі, тож «під ніж» потрапив ряд еротичних та інших сцен: замінено вступ й епілог, вирізано багато кіноплівки.
Перша ж вступна сцена була змінена Брешіа. Якщо в оригіналі історія про те як померла мати Ліліан (Леонори Фані) розповідається акторами, то у другому варіанті присутня сцена з жінкою, що пливе на човні в озері. На неї нападає та вбиває «таємнича рука», яка виходить з води; маленька донька (Ліліан), не помічаючи зниклої матері, продовжує гратися з іграшковим мотоциклом і вже опісля починається «урізана» сцена мотоциклетних перегонів (з того моменту, коли Ліліан знімає шолом і грайливо каже: «Юуу»). Також було вирізано грайливий діалог про «обдарованих самців» Ліліан з сільськими хлопцями, а боротьба між Едоардо (Вольфанго Солдаті) та місцевою молоддю зведена до кількох кадрів, які накладаються на кульмінаційну бійку Ліліан і Ліліт.