Украї́нська Держа́ва або Другий Гетьманат — держава, що охоплювала територію Північної, Центральної, Східної (за винятком незначної частини Донецької та Луганської областей) та Південної України (за винятком Південної Бессарабії і Криму), а також суміжних українських етнічних земель, що охоплювали більшу частину сучасних Берестейської та Гомельської областей Білорусі, територію Придністров'я та окремі райони на півночі Молдови, більшу частину Брянської (Стародубщина), Білгородської та Воронезької (де-факто лише захід та південь) та південну частину Курської областей нинішньої Росії, а також Холмщину та частину Підляшшя у межах сучасної Польщі (що де-факто контролювалися австрійськими військами), зі столицею у Києві з 29 квітня до 14 грудня 1918 року. Постала на місці Української Народної Республіки внаслідок гетьманського перевороту. Очолювалась гетьманом Павлом Скоропадським.
Скоропадський ліквідував Центральну Раду з її установами, земельними комітетами, скасував республіку і проведені при УНР реформи. Внутрішня політика країни спиралась на поміщицькі традиції державотворення та соціально-політичні стандарти ліквідованої Російської імперії. У зовнішній політиці керівництво держави дотримувалося антибільшовицького курсу, орієнтувалось на союз із Кубанню, Кримом та Доном, спиралося на підтримку Німецької імперії та Австро-Угорщину. Політику керівництва Української держави підтримували консервативні кола українського суспільства, військові, землевласники, а також командування військ Центральних держав, що згідно з Берестейським мирним договором, захищали територію України.
З перших днів існування режиму гетьманської влади йому протистояла політична опозиція з боку партій, що складали основу колишньої Центральної ради. Дії направлені на повернення законним власникам землі відібраної з відома і без відома Центральної Ради викликали спротив радикально налаштованих селян. 14 листопада 1918 року, через кілька днів після звістки про Комп'єнське перемир'я та після повстання членів УНС, задля визнання та допомоги від країн Антанти, гетьман скликав новий уряд і оголосив намір об'єднатися з майбутньою небільшовицькою Росією. Цей намір був використаний повстанцями та їх послідовниками у цілях висвітлення діяльності гетьмана Павла Скоропадського та уряду. Антигетьманське повстання, в авангарді якого стояли війська під командуванням генерала П. Болбочана (пізніше страченего за наказом Симона Петлюри), що перейшов на бік повстанців, призвело до падіння Гетьманату. За місяць повстання, гетьман вимушено склав повноваження, та під документами німецького мушкетера Фрідріха Блахау покинув Україну, осівши у Німеччині, де взявся за розбудову емігрантського руху. До 20 грудня 1918 року, повстанці заволоділи більшою частиною територій України (за винятком Одеси та частини Катеринославської губернії), та встановили владу УНР на чолі з Директорією.
Історія Переворот
Наприкінці лютого 1918 року, за збройної підтримки Німеччини та Австро-Угорщини, Центральна Рада та уряд Української Народної Республіки повернулися до звільненого від більшовиків Києва. Українська влада не змогла стабілізувати внутрішньополітичну ситуацію в Україні, встановити ефективну адміністрацію на місцях та гарантувати виконання Брест-Литовських мирних угод. Соціалістичний курс, якого дотримувався український уряд до більшовицької окупації, змінено не було. В регіонах процвітала корупція і бандитизм. Таким станом справ було обурене не лише українське населення, а й німецьке та австро-угорське командування, яке було зацікавлене в нормалізації господарського життя України, щоби розпочати імпорт українського збіжжя для потреб власних країнДорошенко Д. Історія України. 1917—1923 рр.: Українська гетьманська держава 1918 року. — Ужгород, 1930. — С. 5—13. Особливо з вивозом хліба поспішала Австро-Угорщина. Її представники в Києві надсилали тривожні відомості уряду в Відні про стан справ в Україні (Детальніше: Реферат про становище в Україні австрійському уряду (березень 1918) Unsere Politik in der Ukraine )..
Це вилилось в проголошений у ході організованого правою офіцерською політичною організацією «Українська Народна Громада» і схвалений командуванням німецької групи військ в Україні державний переворот 29—30 квітня 1918 р.
Хронологія подій: 29 квітня
початок засідань «Всеукраїнського з'їзду хліборобів» у Києві (7000 делегатів від 3 млн українського населення), вимога припинити соціальні експерименти та відновити гетьманат — історичну форму правління в Україні; одностайне обрання делегатами Павла Скоропадського гетьманом України; миропомазання Павла Скоропадського на гетьмана, єпископом Никодимом, молебінь на Софійській площі; захоплення заколотниками урядових закладів, розпуск Центральної Ради; оприлюднення «Грамоти до всього українського народу» та «Законів про тимчасовий устрій України». 30 квітня формування уряду Миколи Василенка роззброєння української синьожупанної дивізії та формувань Січових Стрільців.
Політична криза листопада 1918 року, повстання Джерела кризи: брак часу на розв'язання аграрного питання; радикальна позиція лівих націоналістичних партій; підривна пропаганда агентури РКП(б); протистояння робітників і промисловців; брак часу для формування збройних сил через початкову позицію німецького командування; ворожість російського населення, партій і організацій; революція в Німеччині.
Опозиційні центри: Ліво-націоналістичний (Український Національно-Державний Союз (українські соціалісти-самостійники, соціалісти-федералісти, Трудова Партія; хлібороби-демократи, Рада залізничників, Поштово-телеграфний союз, українські соціал-демократи, соціалісти-революціонери; голова. А. Никовський, В. Винниченко). Всеукраїнський Союз Земств). Правий русофільський («Київський національний центр», «Союз відродження Росії», «Союз діячів України»). Радикальний більшовицький (КП(б)У). Селянське повстанство (єдиних організаційних форм не мало).
Хронологія подій ДатаПодія1 травняЗаборона на проведення з'їзду представників міст.8 травня — 11 травняЗ'їзд Конституційно-Демократичної партії.13 травня — 16 травняЗ'їзд Української партії соціалістів-революціонерів (нелегальний), створення Українського Національно-Державного Союзу.15 травня — 18 травняЗ'їзд представників промисловості, торгівлі, фінансів і сільського господарства — «Протофіса» (голова. кн. Голіцин, тов. голови М. Ф. фон Дітмар).19 травняКиївський єпархіальний з'їзд, обрання архієпископа Антонія (Храповицького) головою Київської митрополії25 травняПоложення про Малу раду міністрів.27 травняЗакон про земельні комісії.3 червняПочаток Звенигородсько-Таращанського повстання.6 червняВибух військових складів у Києві (теракт).12 червняПідписання прелимінарної мирної угоди із РРФСР (Київ).14 червняПожежа на дров'яних складах у Києві (теракт).20 червня — 11 липняВсеукраїнський Церковний Собор у Києві.1 липняСтворення Державного університету в Кам'янці-Подільському.5 липня — 12 липняУтворення Комуністичної партії України (Москва).8 липняЗакон про Державний Сенат.19 липняПочаток загального страйку залізничників.24 липняРатифікація Німецькою імперією Брест-Литовських угод з Україною.30 липня Вбивство Германа фон Айхгорна, командувача німецьких військ в Україні (теракт).31 липняВибух на складі боєприпасів в Одесі (теракт).1 серпняТимчасовий закон про верховне правління державою на випадок смерті, важкої хвороби і перебування за межами держави Ясновельможного пана Гетьмана всієї України.17 серпняВізит Федора Лизогуба до Берліна.5 вересняЗакон про вибори в земства.4 вересня — 17 вересняВізит Павла Скоропадського до Німеччини.17 вересняПеретворення Українського народного університету в Києві на Київський державний український університет.18 вересняВ.Винниченко обраний головою Українського національного союзу.16 жовтняУніверсал про відновлення козацтва в Чернігівській, Полтавській, Харківській губерніях.18 жовтня — 19 жовтняПроголошення Української Держави на території Галичини, Північної Буковини й Закарпаття.22 жовтняГрамота до українського народу.30 жовтня — 12 листопадаРозпад Австро-Угорщини.9 листопадаПроголошення Західноукраїнської Народної Республіки.11 листопадазахоплення м. Чернівці румунськими військами.12 листопадаЗакон про автокефалію Української Православної Церкви.листопад-груденьОкупація польськими військами Лемківщини, Посяння, Холмщини й Підляшшя.13 листопадаСтворення Директорії УНР.13 листопадаАнулювання Брест-Литовського мирного договору РНК РРФСР.14 листопада«Федеративна Грамота» Павла Скоропадського.14 листопадаУряд Сергія Гербеля.14 листопадаВідкриття Української Академії Наук у Києві.16 листопадаПочаток очолюваного Директорією УНР повстання проти гетьмана П. Скоропадського.18 листопадаЗахоплення Харківської губернії військами отамана Болбочана.18 листопадаПризначення графа Келлера командувачем збройних сил Української держави.27 листопадаЗахоплення Полтавської губернії військами отамана Болбочана.27 листопадаПризначення князя Долгорукова командувачем збройних сил Української Держави.14 груднязречення гетьмана П. П. Скоропадського.
Адміністративно-територіальний поділ
Уряд Павла Скоропадського скасував адміністративно-територіальну реформу Центральної Ради і використовував старий адміністративно-територіальний поділ українських земель часів Російської імперії. Українська держава поділялася на 9 губерній і 2 округиБойко, Олена. Територія, кордони і адміністративно-територіальній поділ Української Держави гетьмана П. Скоропадського (1918) // Регіональна історія України. Збірник наукових статей. — 2009. — Випуск 3.— С.232..
Губернії та округи очолювали старости, які керували з губернських міських центрів. Столицею було місто Київ.
З представниками Кримського крайового уряду та Кубанської народної республіки велися переговори про входження до складу Української держави на правах автономійБойко, Олена. Територія, кордони і адміністративно-територіальній поділ Української Держави гетьмана П. Скоропадського (1918) // Регіональна історія України. Збірник наукових статей. — 2009. — Вип. 3. — С. 217—232..
Адміністративні одиниці вищого рівня Губернії Київська губернія, центр — м. Київ Чернігівська губернія, центр — м. Чернігів Харківська губернія, центр — м. Харків Подільська губернія, центр — м. Кам'янець-Подільський Полтавська губернія, центр — м. Полтава Волинська губернія, центр — м. Житомир Холмська губернія, центр — м. Берестя Катеринославська губернія, центр — м. Катеринослав Херсонська губернія, центр — м. Херсон
Округи Поліська округа, центр — м. Мозир Таврійська округа, центр — м. Бердянськ Інші Кримський крайовий уряд, центр — м. Сімферополь (залежний від України, велися переговори про його безпосереднє приєднання) Кубанська Народна Республіка, центр — м. Катеринодар (велися переговори про злуку з Українською Державою)
Повітові старости Київська губернія: Повіт Староста Київський повіт М. Григор'їв Бердичівський повіт М. Кузнєцов Звенигородський повіт Машир Іван, Ф. Зумберов Уманський повіт І. Солтик, згодом — Г. Михайлов Канівський повіт І. Недашковський, згодом — М. Кириченко Черкаський повіт М. Куліш, згодом — П. Корольов Радомишльський повіт С. Оніщенко, згодом — В. Богданов Таращанський повіт В. Дубиненко, згодом — В. Стейн Чигиринський повіт В. Бялоцький, згодом — П. Серебряков Липовецький повіт І. Волошинов, згодом — Д. Носенко Васильківський повіт М. Яблонський, згодом — В. Троцький, Р. Кейхель Сквирський повіт А. ЛаскінПодільська губернія: