У статті описується історичну динаміку чисельності населення та інших демографічних та етномовних характеристик територій, які увійшли до складу України, а також фактори впливу на демографічні процеси.
Історія
За оцінками, станом на 1719 р. на території, яка зараз входить до складу України, мешкало приблизно 5,7 млн мешканців. Зокрема на правобережній Україні, яка входила до складу Польщі 3,6 млн (63,5 %), на лівобережній, яка входила до складу Росії, 1,9 млн (33,3 %). Загальне населення Закарпаття і Північної Буковини оцінювалося в 185—190 тис. осіб (3,2 %).
У другій половині XVIII ст. внаслідок змін кордонів у східній Європі, територія України опинилася розділеною між Російською та Австрійською імперіями. Більша частина території (Лівобережжя, Причорномор'я, Київщина, Поділля, Волинь) увійшли до складу Російської імперії, населення цих регіонів у 1795 р. оцінювалося у 7,95 млн осіб, або 76,3 % населення українських земель. У Австрійській частині (Галичина, Буковина, Закарпаття) мешкало 2,47 млн осіб, або 23,7 % населення. Загальне населення українських земель станом на 1795 р. оцінювалося в 10,4 млн осіб.
Австрійські території західної України були більш густонаселені і раніше стикнулися з проблемою аграрного перенаселення. Це призводило до зниження природного приросту населення, який був основним фактором, що впливав на динаміку його чисельності. Іншою була ситуація на території підросійської України, де існували слабозаселені регіони Причорномор'я і куди спрямовувалась міграція «надлишкового» населення з густонаселених регіонів центральної України. Внаслідок цього українські землі у складі Російської імперії протягом XIX ст. характеризувалися дуже високими темпами приросту населення. З 1795 до 1897 чисельність їхнього населення збільшилося втричі, до 23,78 млн, тоді як населення австрійської частини — лише вдвічі, до 5,02 млн за переписом 1900 р. Загальна чисельність населення українських земель на початку XX ст. становило близько 29 млн осіб.
Починаючи з другої половини XIX ст. все більшу роль почали грати міграційні процеси. В австрійській частині це була еміграція, основними її напрямками були США (українці, євреї), Канада і Бразилія (українці). Для російської частини були характерні як еміграція так і іміграція. Основними еміграційними процесами були переселення українського населення на малозаселені території Сибіру та Далекого Сходу, а також еміграція євреїв до Північної Америки. Натомість, відбувалося переселення на українські території інших народів, особливо росіян та німців.
У 1913 р. населення українських земель оцінювалося у 38,59 млн, зокрема у складі Росії 32,24 млн (83,5 %), у складі Австро-Угорщини — у 6,35 млн. (16,5 %). У містах мешкало лише 15 % населення. 85 % населення були сільськими жителями, а густота сільського населення перевищувала 54 ос. на км². У багатьох повітах Галичини, Поділля та Київщини густота сільського населення перевищувала 100 ос. на км².
Багатомільйонні втрати населення України втрати від військових дій, епідемій, еміграції, погіршення економічного становища під час Першої Світової, Громадянської війни та Голоду 20-х років призвели до різкого скорочення чисельності населення в 1917—1922 рр. Лише у другій половині 1920-х років чисельність населення перевищила рівень 1913 р. За даними перепису 1926 р. в УРСР мешкало 28995 тис. осіб, у Криму — 707 тис. У Східній Галичині та Волині за переписом 1931 року мешкало 6,83 млн осіб. На Північній Буковині проживало 0,64 млн осіб, у Південній Бессарабії 0,29 млн за румунським переписом 1930 р. На Закарпатті мешкало 0,73 млн за даними чехословацького перепису 1930 р. На всій території України наприкінці 1920-х років мешкало близько 38,6 млн осіб.
У 1939 р. на території України мешкало бл. 41,3 млн осіб. Населення УРСР у кордонах до 1939 р. становило 31,3 млн, що лише на 7,3 % більше ніж за переписом 1926 року. Високі темпи природного приросту населення (від 2,4 % на рік у 1925—1927 рр. до 1,5 % на рік наприкінці 1930-х) та активний міграційний притік населення у східні промислові регіони (понад 2 млн осіб) змогли компенсувати багатомільйонні втрати населення від голоду, колективізації та репресій. Скорочення чисельності населення за 1926—1939 рр. було зафіксоване у всіх центральних та деяких південних областях, приріст — у східних, особливо Донецькій, чиє населення збільшилося на 1,5 млн осіб (89 %). На території західних областей, які увійшли в 1939—1945 рр. до складу УРСР у 1939 р. проживало бл. 8,9 млн осіб, на кримському півострові 1,1 млнСтатистический сборник Население СССР (Численность, состав и движение населения). 1973 — Москва., «Статистика», 1975.
У роки Другої світової війни втрати населення України становили за різними оцінками від 5 до 7 млн осіб. У 1950 р. в Україні мешкало 36,6 млн осіб. Довоєнної чисельності населення було досягнуто тільки наприкінці 1950-х років. За переписом 1959 р. в Україні мешкало 41,9 млн осіб, що на 1 % більше ніж у 1939 р. Динаміка була нерівномірною, зростання чисельності населення відносно довоєнного періоду було зафіксовано у Києві (29,8 %), східних (17,9 %) і південних (4,2 %) областях. Зменшення чисельності населення за 1939—1959 рр. спостерігалося у західних (–12,3 %) та центральних (–6,8 %) областях.
У 1970 р. населення України становило 47,1 млн осіб, у 1979 р. — 49,8 млн, у 1989 р. — 51,7 млн осіб. Найшвидші темпи приросту населення у повоєнний період були у південно-східних та деяких західних областях. Так, населення Криму збільшилося за 1959—1989 рр. на 104 %, Херсонської області на 50 %. Значне збільшення чисельності населення у цей період спостерігалося також у Дніпропетровській (44 %), Запорізькій (42 %) та Закарпатській (36 %) областях. Натомість, у більшості центральних областей України було зафіксована стагнація або зменшення чисельності населення.
У 1993 р. чисельність населення України досягла історичного максимуму, 52,24 млн осіб, і далі почала невпинно скорочуватися. За переписом 2001 року в Україні мешкало 48,46 млн осіб. За даними держкомстату 1 січня 2014 року чисельність населення України становила 45,43 млн, порівняно з 1989 р. вона скоротилося на 12,5 %.
+ Динаміка чисельності населення за 1989—2014 рр. ЗростанняКиїв, Закарпатська обл. Скорочення до 5 %Рівненська обл., Севастополь, Волинська, Івано-Франківська, Чернівецька обл., АР Крим Скорочення від 5 до 10 %Львівська, Тернопільська, Одеська обл. Скорочення від 10 до 15 %Київська, Миколаївська, Херсонська, Харківська, Хмельницька, Запорізька обл. Скорочення від 15 до 20 %Дніпропетровська, Вінницька, Полтавська, Черкаська, Житомирська, Донецька Скорочення більше 20 %Кіровоградська, Сумська, Луганська, Чернігівська
За офіційними даними держкомстату 1 січня 2015 року чисельність населення України становила 42928,9 тис. осіб (у кордонах без окупованого Криму), втім ця цифра може бути неточною через недосконалість обліку, пов'язаного з подіями на ДонбасіДержстат України — Чисельність населення (за оцінкою) на 1 січня 2015 року та середня чисельність за 2014 рік .
Історична чисельність Наприкінці XVIII ст. населення території в межах сучасної України перевищило 10 млн осіб, у 70—80-х роках XIX ст. — 20 млн осіб. На початку XX ст. населення перевищило 30 млн осіб. У другій половині 1930-х років населення українських земель перевищило 40 млн, після Другої світової війни цей рівень було досягнуто в 1956 році. У 1964 р. населення України перевищило 45 млн, у 1980 р. — 50 млн. Максимальна чисельність населення України (52,2 млн) була зафіксована 01.01.1993 р. Станом на 2014 р. населення становило 45,4 млн осіб (87 % від максимального), що відповідає чисельності населення в 1966 році. +Історична чисельність населення у сучасних кордонах УкраїниКабузан В. М. Украинцы в мире динамика численности и расселения. 20-е годы XVIII века — 1989 год Форм. этн. и политических границ укр. этноса. Ин-т рос. истории РАН. М. Наука, 2006. 658 с. Кількість населення, тис. осібГетьманщина/Росія Польща Угорщина Молдова/Туреччина 17191896362413552 Російська імперія Австро-Угорщина 179579452466 1811 8656 1838 10729 1851 11612 1867 14552 ~3500 1897—1900 23776 5016 1913 32236 ~6350 1917 30021 5670++ УРСР Польща Румунія Чехословаччина 1920245295667605 192629732 1930—193168281427725 1939~32073~7237+ УРСР 1940 ~41194 1950 36588 1959 41869 1965 45133 1970 47127 1979 49609 1989 51452+ Україна 1993 52244 2001 48457 2005 47101 2013 45553Волинська, Подільська, Київська, Полтавська, Катеринославська, Харківська, Херсонська, Таврійська губернії, 11 повітів Чернігівської губернії, 3 повіти Бессарабської губернії, 1 повіт Курської губернії. Північна Буковина, Закарпаття, Східна Галичина Разом із Кримською областю РРФСР Воєводства Волинське, Станіславське, Тернопільське, 12 повітів Львівського та Камінь-Каширський повіт Поліського воєводства Північна Буковина (повіти Чернівецький, Сторожинецький, Радовецький), Південна Бессарабія (Аккерманський, Ізмаїльський повіти), Північна Бессарабія (Хотинський повіт) В межах сучасної Закарпатської області Разом із приєднаними з часом Північною Буковиною, Південною Бессарабією, Закарпаттям та Кримом
Чисельність населення України, 1950—2014 р.Демоскоп — Численность населения на 1 января (тысяч человек), 1950–2013 рікнаселення, тис. 195036 588 195137 223 195237 915 195338 366 195438 991 195539 271 195639 742 195740 422 195841 179 195941 869 196042 469 196143 097 196243 559 196344 088 196444 664 196545 133 196645 548 196745 997 196846 408 196946 778 197047 118 197147 507 197247 903 197348 274 197448 571 197548 881 197649 151 197749 388 197849 578 197949 752 198049 953 198150 135 198250 309 198350 468 198450 679 198550 858 198651 025 198751 261 198851 484 198951 702 199051 839 199151 944 199252 057 199352 244 199452 114 199551 728 199651 297 199750 818 199850 371 199949 918 200049 430 200148 923 200248 457 200348 004 200447 622 200547 281 200646 930 200746 646 200846 373 200946 144 201045 963 201145 779 201245 634 201345 553 201445 426
Губернії
Населення губерній, територія яких нині входить до складу України тис. Губернія1811183818511867189719131811—1913 Бессарабська*1263323674428171113+ 783,3 % Волинська121313141469164329904070+ 235,6 % Катеринославська666790902128221143290+ 393,9 % Київська106614601636214435594664+ 337,4 % Курська*100107117131164215+ 114,7 % Подільська129815481578194730183955+ 204,8 % Полтавська162516221689200227783716+ 128,7 % Таврійська25552060965914482007+ 687,2 % Харківська103013341366168224923367,7+ 227,0 % Херсонська370766889149827343610+ 874,7 % Чернігівська*907936990112416632228+ 145,6 % Всього86561072911612145522377732236+ 272,4 % *- тільки повіти розташовані в межах сучасної України
Області Динаміка чисельності населення регіонів України з 1926 р. (у сучасних кордонах), тис.