Хазаре́йці (, Hazāra; ) — перськомовна етнічна група, яка проживає в гірському районі Хазараджат у центральній частині Афганістану. Вони говорять на перському діалекті хазара, що взаємнозрозумілим з дарі, однією з двох офіційних мов Афганістану.
Вони є третьою за чисельністю етнічною групою в Афганістані , а також є значною групою меншин у сусідньому Пакистані, де проживає від 650 000 до 900 000, переважно у Кветті. Хазарейці вважаються однією з найбільш пригноблених груп в Афганістані, і їх переслідування тривають багато десятиліть.
Етимологія Бабур, засновник імперії Великих Моголів на початку 16 століття, фіксує назву Hazāra в своїй автобіографії. Він мав на увазі населення регіону Хазаристан, розташованого на захід від регіону Кабулистан, на схід від Гор і на північ від Газні
Зазвичай вважають що назва Hazāra походить від перського слова "тисяча" (hezār هزار). Це може бути переклад монгольського слова мінг (або ), військової частини з 1000 солдатів за часів Чингісхана.
Походження Походження хазарейців не до кінця вивчено. Тюркське та монгольське походження є вірогідним, оскільки антропологічні особливості хазарейців та субстрат їх культури та мови нагадують монголів та середньоазійських тюрків. Генетичний аналіз хазареців вказує на часткове монгольське походження.
Історія Перша згадка про хазарейців зроблена Бабуром на початку 16 століття, а пізніше придворними істориками шаха Аббаса з династії Сефевідів. Повідомляється, що вони прийняли шиїзм з кінця 16 до початку 17 століття, в період Сефевідів . Чоловіки хазарейці, разом із представниками інших етнічних груп, були завербовані до армії Ахмада Шаха Дуррані у 18 столітті
Генетика Генетично хазарейці є сумішшю західноєвразійської та східноєвразійської популяцій. Генетичні дослідження дозволяють припустити, що хазарейці тісно пов'язані з узбеками Афганістану, тоді як обидві групи знаходяться на значній відстані від афганських таджиків та пуштунів. Існують докази походження хазарейців як через батька, так і через матір від тюркських народів і монголів
Східноєвразійські чоловічі та жіночі предки підтверджується також дослідженнями в галузі генетичної генеалогії. Східноазійські материнські гаплогрупи (мтДНК) складають близько 35%, що припускає, що нащадків чоловіків тюркських і монгольських народів супроводжували жінки східноазійського походження, хоча в цілому хазареці мають переважно західноєвразійські мтДНК. Не східноазійської мтДНК у хазарейців приблизно 65%, більшість із яких мають західноєвразійське та південноазійське походження.
Найчастішими батьківськими гаплогрупами, виявленими серед пакистанських хазарейців, були — 40% (10/25) та гаплогрупа R1b — 32%"Eastern Russian Tatars, Bashkirs, and Pakistani Hazara were found to carry R1b-M343 at unusually high frequencies of 12.65%, 46.07%, and 32%, respectively, compared to other regions of Eastern Asia, which rarely have this haplotype" ( (8/25).
Одне дослідження батьківської гаплогрупи ДНК в Афганістані показує, що гаплогрупи Y-ДНК R1a та C-M217 є найпоширенішими гаплогрупами, за якими йдуть J2-M172 та L-M20. Деякі хазарейці також мають гаплогрупу R1a1a-M17, E1b1b1-M35, L-M20 та H-M69, які поширені у таджиків, пуштунів, а також серед індійського населення. В одному дослідженні у невеликої меншості була виявлена гаплогрупа B-M60, яка зазвичай зустрічається у Східній Африці,, а в одному дослідженні мтДНК гаплогрупа L mtDNA (яка має африканське походження) частота 7,5%.John William Whale. Mitochondrial DNA Analysis of Four Ethnic Groups of Afghanistan. http://eprints.port.ac.uk/9862/1/John_Whale_MPhil_Thesis_2012.pdf
Недавнє дослідження показує, що уйгури тісно пов'язані з хазарейцями. Дослідження також припускає невеликий, але помітний східноазійський домішок в інших популяціях Пакистану та Індії
Примітки
Література
Посилання Хазарейцы — потомки Чингис-хана