Організація співробітництва залізниць, ОСЗ (, OSJD) — міжнародна організація, створена 28 червня 1956 року для розвитку та координації міжнародного залізничного сполучення між країнами Європи та Азії.

Заснована в Софії (Болгарія) на сесії Наради Міністрів, що відають залізничним транспортом у наступних країнах: Народній Республіці Болгарія, Угорській Народній Республіці, Німецькій Демократичній Республіці, Китайській Народній Республіці, Корейській Народно-Демократичній Республіці, Монгольській Народній Республіці, Польській Народній Республіці, Румунській Народній Республіці, Союзі Радянських Соціалістичних Республік, Чехословацькій Республіці.

Станом на листопад 2025 року ОСЗ об'єднує 30 країн Європи та Азії, статус спостерігача мають 4 залізничні компанії, а 38 компаній та організацій, безпосередньо пов'язаних з діяльністю залізниць, мають статус приєднаного підприємства ОСЗ.

Загальна експлуатаційна довжина залізниць ОСЗ досягає 340 тис. км. У країнах – членах ОСЗ, сукупна площа яких становить понад 37,5 млн. кв. км із населенням понад 2 млрд. осіб, залізничним транспортом на рік перевозиться в середньому близько 4 млрд. пасажирів та 5,5 млрд. тонн вантажів.

Історія Необхідність створення єдиних правових та економічних норм для забезпечення пасажирських та вантажних перевезень у міжнародному сполученні стала причиною розробки на початку 50-х років текстів перших основних документів для здійснення пасажирських та вантажних перевезень у міжнародному сполученні, а саме:

Угоди про перевезення пасажирів та багажу залізницями у прямому міжнародному сполученні (МПС) та Службової інструкції до Угоди; Угоди про перевезення вантажів залізницями у прямому міжнародному сполученні (МВС) та Службової інструкції до Угоди; Тарифу на перевезення пасажирів, багажу та товаробагажу по залізницях у прямому міжнародному сполученні; Єдиного транзитного тарифу за перевезення вантажів через країни, залізниці яких беруть участь у Угоді про перевезення вантажів залізницями у прямому міжнародному сполученні; Правил взаємного користування вагонами у міжнародному сполученні (ППВ); Правил про розрахунки до Угод МПС та МВС.

Ці угоди, правила та тарифи, прийняті залізницями Народної Республіки Албанії, Народної Республіки Болгарії, Угорської Народної Республіки, Німецької Демократичної Республіки, Польської Народної Республіки, Соціалістичної Республіки Румунії, Союзу Радянських Соціалістичних Республік та Чехословацької Соціалістичної Республіки введені в дію з 1 листопада 1951 року.

В 1953 році в Москві та 1955 році в Берліні відбулися чергові наради залізниць – учасниць цих Угод. У результаті цих нарад тексти перелічених вище угод, тарифів і правил зазнали докорінних змін, а угоди отримали назви УМВС (вантажне сполучення) та УМПС (пасажирське сполучення); також значно збільшилась кількість учасників цих Угод.

Ведення справ МПС та МВС (а надалі УМПС та УМВС) було доручено Польським державним залізницям, які для виконання цієї функції створили Бюро управління справами МПС – МВС (БУС).

З часом співробітництво між залізницями розвивалося. Значно зросли перевезення пасажирів та вантажів і, крім того, підвищилася необхідність поширення співробітництва  на інші галузі роботи залізниць, а саме на технічну, науково-дослідну та проектно-конструкторську, а також на галузь економіки.

Однак необхідність розвитку науково-технічного співробітництва між залізницями та розвитку міжнародного залізничного сполучення стала причиною створення нових організаційних форм, які мали забезпечити його безперервне зростання. Внаслідок цього виникла необхідність створення нової організаційної структури співробітництва у сфері залізничного транспорту.

Таким чином, з 23 по 28 червня 1956 року в Софії було проведено Нараду міністрів, які відають залізничним транспортом, які одноголосно ухвалили рішення створити Організацію співробітництва залізниць (ОСЗ). В історії ОСЗ ця нарада вважається першою сесією Наради Міністрів ОСЗ. Нарада обговорила питання щодо розширення координації та співробітництва між залізницями, що беруть участь у Угодах УМПС та УМВС, прийняла Положення про Організацію співробітництва залізниць та доручила БУС розробити проект Правил процедури Наради Міністрів ОСЗ та Регламенту виконавчого органу – Комітету ОСЗ.

Країни – члени ОСЗ Станом на 2026 рік до ОСЗ входять країни Європи та Азії. Членство в організації змінювалося внаслідок розпаду СРСР, Чехословаччини та об'єднання Німеччини. Після розпаду СРСР до організації приєдналися, зокрема, Білорусь, Латвія, Литва, Молдова, Україна та Естонія, а після розпаду Чехословаччини — Чехія та Словаччина.

1956 Країни — засновниці ОСЗ:

Албанія Болгарія НДР Китай КНДР Монголія Польща Румунія СРСР Чехословаччина Угорщина В'єтнам

1966

Куба

1990

НДР припинила членство в ОСЗ у зв'язку з об'єднанням Німеччини.

1992 Після розпаду СРСР:

Росія — як держава-правонаступниця СРСР; Білорусь; Латвія; Литва; Молдова; Україна; Естонія.

1993 Після розпаду Чехословаччини її членство продовжили:

Чехія; Словаччина.

Того ж року членами ОСЗ стали:

Грузія; Азербайджан; Казахстан; Узбекистан.

1994

Туркменістан

1995

Киргизстан; Таджикистан

1997

Іран

2014

Афганістан

2018

Республіка Корея

2022

Лаоська Народно-Демократична Республіка

Цілі та завдання Основними напрямками діяльності ОСЗ є:

розвиток та вдосконалення міжнародних залізничних перевезень, насамперед у повідомленні між Європою та Азією, включаючи комбіновані перевезення; формування узгодженої транспортної політики у галузі міжнародних залізничних перевезень, розробка стратегії діяльності залізничного транспорту та стратегії діяльності ОСЗ; удосконалення Міжнародного транспортного права, ведення справ щодо Угоди про міжнародне пасажирське сполучення (УМПС), Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС) та інших правових документів, пов'язаних з міжнародними залізничними перевезеннями; співробітництво щодо вирішення проблем, пов'язаних з економічними, інформаційними, науково-технічними та екологічними аспектами залізничного транспорту; розробка заходів щодо підвищення конкурентоспроможності залізничного транспорту по відношенню до інших видів транспорту; співробітництво в галузі експлуатації залізниць та технічних питань, пов'язаних з подальшим розвитком міжнародних залізничних перевезень; співробітництво з міжнародними організаціями, які займаються питаннями залізничного транспорту, включаючи комбіновані перевезення.

Керівні органи ОСЗ Вищим керівним органом ОСЗ є Нарада Міністрів. Нарада Міністрів розглядає та приймає рішення на міністерському рівні з усіх питань, що стосуються напрямків діяльності ОСЗ, з урахуванням пропозицій Конференції Генеральних директорів (відповідальних представників) залізниць ОСЗ.

Керівним органом на рівні залізничних підприємств є Конференція Генеральних директорів (відповідальних представників) залізниць ОСЗ (КГД). Конференція організовує роботу та приймає рішення з питань, що належать до напрямів діяльності ОСЗ в межах компетенції залізниць та залізничних підприємств.

Нарада Міністрів та Конференція у сфері своєї діяльності приймають рішення з питань діяльності ОСЗ та її виконавчого органу – Комітету ОСЗ, у тому числі створення робочих  та інших органів Організації, визначення завдань та програми робіт робочих органів.

Унікальність ОСЗ полягає в тому, що в рамках однієї Організації співпрацюють державні органи виконавчої влади, які відають залізничним транспортом, та суб'єкти господарювання у вигляді залізничних компаній. Це дозволяє об'єднати в одну організацію цілий комплекс суб'єктів, які беруть участь у правотворчому процесі, а потім і його застосуванні.

Коридори ОСЗ

У системі ОСЗ функціонують 13 транспортних коридорів. Географічно вони охоплюють майже всі країни - члени ОСЗ від Заходу до Сходу та від Півночі до Півдня (див. схему 1). Їх основу було закладено у 1996 р., коли ОСЗ визначила 13 основних залізничних маршрутів у сполученні між Європою та Азією на основі вантажоперевезень, що здійснюються між країнами двох континентів.

З 1996 по 2001 р. Організація провела аналіз географічних, технічних та експлуатаційних показників та технічного оснащення 13 коридорів, зібрала дані щодо інфраструктури та перетину кордонів, а також вивчила шляхи вдосконалення технології вантажних перевезень. Результатом цієї роботи стали усесторонні заходи, створенні для вдосконалення організації міжнародних залізничних перевезень транспортними коридорами в  сполученні між Європою та Азією. Зацікавлені країни підписали «Меморандум про взаєморозуміння» щодо розвитку цих коридорів, що послужило основою для скоординованих дій з боку держав щодо реорганізації та модернізації відповідних залізничних ліній.

Для забезпечення ефективного функціонування коридорів по кожному з них підписано Меморандуми про співробітництво в галузі технічного, експлуатаційного та комерційного розвитку залізничного коридору, розроблено Комплексні плани покращення руху та розвитку транспортного коридору та Техніко-експлуатаційні паспорти.

Комітет ОСЗ Комітет Організації співробітництва залізниць – це виконавчий орган Організації. При цьому є єдиним постійно діючим органом ОСЗ. До складу Комітету входять фахівці, направлені до Комітету членами ОСЗ. Для виконання своїх функцій має таку організаційну структуру: Комітет Організації співробітництва залізниць Керівництво Комітету Голова Заступники Голови

Секретар Робочі органи на рівні Наради Міністрів I Комісія з питань транспортної політики та стратегії розвитку II Комісія з транспортного права Робочі органи на рівні Конференції Генеральних директорів (відповідальних представників) залізниць ОСЗ III Комісія з вантажних перевезень; IV Комісія з пасажирських перевезень;

V Комісія з інфраструктури та рухомого складу.

Постійна робоча група (ПРГ) з кодування та інформатики

Постійна робоча група (ПРГ) з фінансових та розрахункових питань

Голови Комітету ОСЗ

1957–1965 – Хенрік Дронжкевич 1976–1985 – Стефан Батковський 1985–1990 – Ришард Ставровскі 1990–1998 – Анджей Голашевський 1998-2020 - Тадеуш Шозда з 2020 до теперішнього часу – Мирослав Антонович

Примітки

Посилання

Офіційний сайт Організації співробітництва залізниць ОСЗШ — Організація співробітництва залізниць, автор — Анджей Голашевський. Видавець: Japan Railway & Transport Review, № 14, с. 27–29. Міжурядова організація міжнародних залізничних перевезень Довідник сигналів ОСЗШ