Афроукраї́нці, або украї́нці африка́нського корі́ння — соціокультурна та етнорасова група, що складається з громадян України, які мають повне або часткове походження від корінного населення Африки (на південь від Сахари) і є невід’ємною частиною української політичної нації.

Термін сформований за міжнародною аналогією до таких дефініцій, як афроамериканці чи афрофранцузи, де перша частина вказує на етнорасове походження, а друга — на громадянську приналежність.

Історія Історія формування спільноти афроукраїнців охоплює понад пів століття і безпосередньо пов'язана з геополітичними змінами у світі. На відміну від країн Західної Європи, де африканські діаспори з'явилися внаслідок колоніального минулого, в Україні цей процес мав виключно освітній та добровільний характер.

Масове формування майбутньої етнорасової групи розпочалося після 1960 року, коли десятки африканських держав здобули незалежність від колоніальних імперій. Радянський Союз розпочав кампанію залучення молоді з країн, що розвиваються, до своїх вищих навчальних закладів, намагаючись виховати прорадянську інтелігенцію. Українська РСР стала одним із головних центрів навчання іноземців, і африканські студенти масово приїздили до великих університетських міст — Києва, Харкова, Одеси, Донецька та Львова. Частина студентів під час навчання створювала інтернаціональні родини з українцями та залишалася жити в Україні. Наприкінці 1970-х та у 1980-х роках народилося перше покоління дітей від цих змішаних шлюбів.

З розпадом СРСР та проголошенням незалежності України у 1991 році характер міграції змінився. Чимало випускників українських вишів африканського походження вирішили не повертатися на батьківщину через нестабільну політичну чи економічну ситуацію у своїх країнах. Вони відкривали бізнес у сферах торгівлі, медицини, логістики чи ресторанної справи. У 1990-х роках народилося найчисленніше покоління афроукраїнців, які з самого дитинства виросли виключно в українському культурному та мовному просторі.

Ставлення Ставлення до афроукраїнців в українському суспільстві є динамічним процесом, що відображає трансформацію України від пострадянської закритості до сучасного відкритого демократичного устрою. У суспільній свідомості співіснують різні моделі сприйняття, які часто залежать від рівня особистої взаємодії та соціокультурного контексту.

Приязне ставлення та високий рівень симпатії часто пов’язані з культурною та мовною інтеграцією. Коли афроукраїнці вільно володіють українською мовою та демонструють залученість до національних традицій, це викликає позитивний резонанс і сприймається як ознака глибокої поваги до держави. У таких випадках колір шкіри відходить на другий план, поступаючись місцем громадянській ідентичності.

Важливим чинником зміни суспільної думки стала російсько-українська війна. Участь афроукраїнців у бойових діях у складі Збройних Сил України стала найвищим доказом їхньої відданості державі.

Чисельність Точна кількість афроукраїнців залишається предметом дискусій через відсутність свіжого перепису населення. За оцінками 2026 року, загальна кількість осіб африканського походження в Україні становить від 15 000 до 35 000 осіб. З них близько 5 000 — 10 000 є повноправними громадянами України (власне афроукраїнцями) або мають одного з батьків-українців (мати чи батько), тоді як решта перебуває в статусі іноземних студентів, трудових мігрантів та інших категорій іноземних резидентів.

Розселення Географічне розселення афроукраїнців на території України має чітко виражений урбаністичний характер. Оскільки формування цієї групи історично відбувалося навколо великих освітніх, наукових та промислових центрів колишньої УРСР, переважна більшість представників спільноти проживає у великих містах України. Найбільшим осередком розселення афроукраїнців є Київ та Київська агломерація. Як столиця та найбільший освітній і культурний центр країни, місто приваблювало найбільшу кількість іноземних студентів, які згодом створили тут родини. У Києві зосереджена основна частина афроукраїнської інтелігенції, відомих діячів культури, медіа, спорту та бізнесу. Іншими великими центрами традиційного розселення є міста-мільйонники та великі обласні центри, такі як Харків, Одеса, Дніпро та Львів.

Значна частина афроукраїнців змішаного походження проживає за межами України. Першим і найдавнішим напрямком є розселення безпосередньо в країнах Африки. Цей процес розпочався ще наприкінці ХХ століття, коли іноземні випускники українських закладів вищої освіти після завершення навчання поверталися на свою історичну батьківщину разом із новоствореними родинами. Найбільші осередки таких сімей зосереджені в Західній та Центральній Африці, зокрема в Нігерії, Анголі, Гані, Уганді та Демократичній Республіці Конго.

Мова Більшість представників другого та третього поколінь вважають українську мову рідною. Вона є мовою їхнього навчання, побуту та професійної реалізації. Водночас багато родин є білінгвами (двомовними), зберігаючи мову країни походження батька чи матері (англійську, французьку, португальську або місцеві мови на кшталт йоруба, ігбо чи амхарської).

Релігія Релігійна приналежність афроукраїнців є яскравим відображенням їхнього глибокого інтегрування в українське суспільство, оскільки більшість із них сповідують ті ж релігії та конфесії, що й загальне населення України. На відміну від першого покоління мігрантів, які могли привозити свої локальні вірування, народжені в Україні представники спільноти переважно переймають релігійні традиції своїх українських родин.

Переважна більшість вірян серед афроукраїнців є християнами, причому найбільша їхня частина ідентифікує себе як православні. Водночас у християнському середовищі спільноти представлені також католики, греко-католики та протестанти, зокрема баптисти та п'ятидесятники.

Окрему частину спільноти становлять мусульмани. Це переважно діти з родин, де батько походить із країн Західної або Північної Африки з міцними ісламськими традиціями, як-от Сенегал, Гвінея, Малі чи Судан. Такі афроукраїнці відвідують українські мечеті та ісламські культурні центри, які діють у великих містах України.

Інтеграція в українське суспільство Афроукраїнці, у яких один із батьків є українцем, є невіддільною частиною української титульної нації. Вони зростають в українському культурному та мовному просторі, вбирають цінності цієї землі та формують нове, мультикультурне обличчя сучасної України, де приналежність до нації визначаються не етнічною однорідністю, а спільною ідентичністю.

Дослідження суспільної думки свідчать про поступове зниження рівня ксенофобії та дистанційованості щодо афроукраїнців, що пов'язано з процесами глобалізації, євроінтеграції України та зміною поколінь. Якщо наприкінці радянської епохи та в перші роки незалежності особи африканського походження часто сприймалися виключно як іноземці (іноземні студенти, мігранти), то у XXI столітті в українському дискурсі чітко закріпилося поняття «афроукраїнці» як постійні жителі та громадяни країни.

Відомі представники Адерінсола Есеола — футболіст нігерійського походження, нападник ФК «Львів». Антоній Даніель Чуквебука Емере — вихованець харківського «Металіста», професійний футболіст. Берта Васкес (Біртукан Тібебе) — акторка ефіопсько-українського походження, яка здобула популярність у європейському кіно. Бежура Джоан Фейбі Роннієвна — українська фехтувальниця на шпагах. Чемпіонка Європейських ігор (2023), чемпіонка України, переможець і призер етапів Кубку світу та міжнародних змагань. Габріела Масанга — телеведуча 5 каналу, ведуча та журналістка українських радіостанцій, акторка, модель. Гайтана (Гайтана-Лурдес Ессамі) — співачка та авторка пісень у стилях джаз, соул і поп, представниця України на Євробаченні-2012 з піснею «Be My Guest». Жан Беленюк — борець греко-римського стилю, чемпіон Олімпійських ігор у Токіо (2020), народний депутат IX скликання (з 2019 року). Іссуф Санон — баскетболіст, захисник клубу «Прометей», атакувальний захисник збірної України, учасник Євробаскету-2022. Кароліна Ашіон — українська телеведуча, продюсерка та акторка. Працювала на провідних українських телеканалах (М1, ТЕТ, Прямий). Мирослав Кувалдін — музикант, телеведучий, лідер гурту «The ВЙО». Leo Mantis (Леонардо Ободоеке) — український співак нігерійського походження, учасник 4 сезону вокального талант-шоу «Голос країни». Ньябалі Кеджау — дзюдоїст гвінейського походження. Чемпіон України у ваговій категорії до 90 кг (2015). Роланд Расель Еменович Білала — український футболіст конголезького походження. Джеффрі Кенні — вокаліст нігерійського походження, учасник гурту "TVORCHI".

Учасники російсько-української війни Річард Гомеш Феррейра – український військовослужбовець африканського походження, який служить у Збройних Силах України.

Галерея

Примітки

Посилання : «Трансномінації можуть творитися також з причини табуювання певних назв, як наприклад, у ряді синонімів каліка – інвалід – людина з особливими потребами, кожне наступне слово (сполучення слів) змінює в певний період попереднє табуйоване (бомж – безхатченко; цигани – роми; негри – афроукраїнці).» : «Помірний вияв експресивності мають оказіоналізми з конотацією ментальності, семантика яких мотивована об’єктивним зіставленням соціомовного досвіду та передбачуваних ситуацією спілкування, але не закріплених в узусі побудов на зразок: Ростовщина (за аналогією до Київщина, Житомирщина); афроукраїнці (за аналогією до афроамериканці).» Африканська Рада в Україні