Спільний рід — рід іменників української та інших мов, які можуть позначати осіб обох статей, закінчуються на голосні: -а (-я) (рідше -о, -е (-є), -і). В реченні вони набувають роду тієї особи, яку позначають, що проявляється в роді пов'язаних з ними прикметників, займенників, дієслів або за змістом речення (контекстуально)ПИЛИПЕНКО-ФРІЦАК, Наталія Анатоліївна. Іменники спільного роду в сучасній українській мові: питання класифікації. 2019. PhD Thesis. Сумський державний університет. Ст. 139—143.
Іменники спільного роду існують у тій чи іншій мірі в усіх слов'янських мовах, особливо характерні для східнослов'янських. Їх точну кількість складно оцінити через те, що частина з них поширені в діалектному мовленні, а тому часто не проходять критеріїв для включення до нормативних словників. Група слів спільного роду розширюється і назвами родів діяльності: вони позбавлені негативного чи діалектного відтінків.
Класифікація Оскільки іменники спільного роду можуть позначати як чоловіче, так і жіноче, більшість вчених називають їх граматичними омонімами (як-от І. Р. Вихованець), іноді (В. В. Мерінов) — граматичною полісемією (бо однозначно судити про їх рід не можна). Т. Ю. Мороз називає це семантико-граматичною асиметрією у вигляді омонімії граматичних форм. Є і ті (В. О. Горпинич, А. П. Загнітко), хто критикують термін «спільний» рід.
Закінчення -а(-я) є основною ознакою іменників спільного роду. Серед іменників спільного роду немає слів з нульовим закінченням (закінченням на приголосний звук), оскільки так змінювати своє родове значіння, як це роблять слова спільного роду, можуть лише слова з жіночим закінченням. Є й виключення іншомовного походження: модель у значенні професії. Семантична група слів середнього родуСпосіб творення чи група класифікаціїПриклади слівНазви осіб за їх характерними діями або рисами поведінки (здебільшого негативні)Суфікси-закінчення: -а, -я базіка, заїка, каліка, задавака, писака, читака, лежебока, посіпака, забіяка, гуляка, гультіпака, кусака, витріщака, задерика, заволока, вискочка, чомучка плакса, підлиза, зануда, ябеда, нахаба, роззява, гульвіса, розумаха, розтелепа, замазура, замурза, рева, вереда, жадина, гадина, єхидна нероба, ненажера, невдаха, нерівня, незграба, нечупара, нездара, нікчема, неотеса, непосида, недотепа, недоучка, недоріка, недоторка потвора, бідолаха, сіромаха, ґава, вереда, сердега, сірома, бідака знайда, причепа, приблуда, заброда, білоручка, зайдиголова, паливода убивця, кровопивця, п'яниця, тихоня, пустомеля, розмазня, бруднуля, соня, нехлюяНазви осіб чоловічого або жіночого роду зі значенням згрубілості, збільшеності (здебільшого негативні)Суфікси: -ук-, -юк-, -уч-, -юч-, -уг-, -юг- з закінченнями -а, -я та -о, -е, -є злюка, тварюка, звірюка ледацюга, волоцюга, бандюга, жаднюга вовчиськоНазви осіб за їх характеристиками (здебільшого негативні)Суфікс-закінчення: -о брехло, базікало, одоробло, агакало, мурло, хамло всезнайко, незнайко, чванько, сонько, забудько, дурко, бецько ледащо убоїщеНазви осіб за їх характеристиками або родом діяльності (без негативної конотації)Закінчення: -а, -я молодчина, трудяга, стиляга, симпатяга шульга, сусіда, сирота, сиротина, лівша, правша голова, староста, рибалка, колега, листоноша, слуга, юнга, бариста вельможа суддя, тесля, рівняНазви осіб за родом діяльності іншомовного походження, що не відмінюються (без негативної конотації) — вживаються за аналогією до спільного родуЗакінчення: -а, -о, -е, -є, -і аташе, сомельє, шансоньє, портьє, конферансьє, рантьє, шоколатьє, кюре рефері, денді імпресаріо, маестро, піцайоло
Вживання та узгодження Іменники спільного роду можуть позначати осіб обох статей, а своє граматичне значення однозначно реалізують лише в контексті. З морфологічного погляду іменники спільного роду належать до чоловічого чи жіночого роду залежно від статі, котру позначають. Рід іменників спільного роду визначається синтаксично, за допомогою: аналітичних засобів і форм узгоджуваних (прилеглих) прикметників, займенників, дієслів: Сусідо мила, сусідо близенька, красна, хороша й невеличенька (Б. Грінченко, «Словарь української мови»). Десь узявся близький сусіда (Б. Грінченко, «Словарь української мови»). Повідомлено про підозру у колабораціонізмі адвокатці з Мелітополя, яка стала суддею окупаційного суду (Офіс Генерального прокурора). Суддя не мстивий, а всім страшливий (Б. Грінченко, «Словарь української мови»). Заспіває та й згадає, що він сиротина… (Т. Шевченко) Отакий-то мій Ярема, сирота убогий! (Т. Шевченко). Отож той самий сиротина… одежу справив,.. купив садочок (Т. Шевченко). Йонька був якийсь невдаха, все йому не в руки потрапляло, а ковзало між пальцями (Г. Тютюнник). А дитини й той нероба може доглянути (Леся Українка). Мудрий, як той недотепа, що від дощу в річку ховався (народна творчість). Забарилась недотепа — от тобі й халепа (народна творчість). На запитання, що думають її діти про те, що вона стала теслею, вона відповідає, що вони про це взагалі не думають (NATO News). Вона так зо мною обходиться, наче б я була її слуга (Л. Українка). Ти всюди був мені слугою вірним (К. Бай) Вереда сам себе раз на рік любить (народна творчість). відповідного контексту (граматичного зв'язку з залежними від них, неприлеглими, словами: означеннями, присудками — дієсловами минулого часу, умовного способу): Кого ж сиротина, кого запитає? І хто їй розкаже,.. де милий ночує? А дівчина-сиротина у наймах марніє. (Т. Шевченко) Що каліка виробляє? Криницю копає! І викопав (Т. Шевченко). Попри це, Марія, так звуть баристу, продовжувала усміхатися та готувати каву (Великий Київ). Катруся підростала… Бач, і сирота, а всім була навдивовижу (Т. Шевченко). Була собі Гандзя, каліка небога (Т. Шевченко). Виступає дівчина — голова колгоспу (О. Гончар). Соня та ледацюга — рідні брати (народна творчість). Груня мовчала, не перечила, коли свекруха називала її невдахою (Кость Гордієнко). В рідкісних випадках слова спільного роду застосовуються до осіб чоловічої статі, проте з жіночими прилеглими прикметниками (зустрічається переважно в художній чи розмовній мові):
Ховайсь, проклята неотеса! (І. Котляревський) Менший брат, піша пішаниця, теє зачуває… І тоді найменший брат, піша пішаниця, на ноги встав (народна дума). Куди йому грішному! Там така з його недомова (Б. Грінченко, «Словарь української мови»). Він — моя дружина (в значенні подружня пара, тут: чоловік).
+Приклади узгодження слів спільного роду, що позначають зайнятістьСлово спільного родуВжиток щодо особи чоловічого родуВжиток щодо особи жіночого родуПриклад вживання (наведено жіночі форми як менш поширені)рибалказавзятий рибалказавзята рибалкаБула рибалкою, продавчинею і парафіянкою: Путін вітав з Новим роком з підставними військовими (Галицький Кореспондент)листоношаволинський листоношаволинська листоношаДо роботи листоношею Ірина Омельчук працювала лаборанткою, згодом начальницею цеху на виробництві (Суспільне Луцьк).головапочесний головапочесна головаВиступає дівчина — голова колгоспу (О. Гончар). Померла активна громадська діячка, Почесна союзянка, голова Нововолинського осередку Суспільної служби України... (медіа, О. Синчак).суддядосвідчений суддядосвідчена суддяГалки на стіні Сидять, мов судді марноти людської (М. Рильський). Суддя швидко зачитала заяву, називаючи їх «позивачем» i «відповідачкою» (І. Роздобудько).старостастароста-засновникстароста-засновницяЛіда вчиться дуже добре, і її обрали старостою класу (О. Копиленко). Староста пригадала й про спротив ... під час реорганізації середньої школи у Василівці (Укрінформ). Староста Аліна Святнюк разом з дітьми виготовляє окопні свічки (Суспільне Житомир).колегаініціативний колегаініціативна колегаЯк пояснила інша моя колега Марі-Франсуаз Таннер ... про Рембо складено тисячі дисертацій. (М. Уельбек, пер. І. Рябчій)тесля, проте: тесляр(-ка)вправний теслявправна тесляПротягом наступного десятиріччя Матцінґер випробувала низку найрізноманітніших способів заробітку – прасувала сорочки (10 центів за сорочку), чистила цеглу (2 центи за цеглину), була теслею... (Куншт)юнгаюнга-мандрівникюнга-мандрівницяАдже Мокран вірив їй, що до кораблетрощі вона була юнгою... (Венера Курі-Гата, пер. Євгенії Кононенко).баристастоличний баристастолична баристаДівчина, яка працює там баристою, продовжила варити каву одразу після вибухів (НВ).аташевійськовий аташевійськова аташеЯ хочу висловити величезну вдячність і повагу ... аташе з культури Ользі Мішкіній (медіа, О. Синчак). Валерія Романова — українська військова аташе у Російській Федерації (BBC News).шансоньєзнаменитий шансоньєзнаменита шансоньєОльга Гріга, відома українська шансоньє під псевдонімом «AMICA»... (медіа)реферіпрофесійний реферіпрофесійна реферіРефері, на яку було здійснено напад, стала арбітринею ФІФА (Футбол24).Рефері, на яку було здійснено напад, стала арбітринею ФІФА.Футбол24. 23 грудня 2023піцайолопіцайоло-практикантпіцайоло-практиканткаТам піцайоло — в основному чоловіки. Та сьогодні кількість жінок, які працюють піцайоло, збільшилася. (Журнал "Ресторатор").модельмодель та інфлюєнсермодель та інфлюєнсеркаБудучи перспективною моделлю цього модного дому, він брав участь у численних показах (медіа).
Інші випадки
Подвійний рід Щодо слів спільного роду вживається іноді (І. Г. Матвіяс, Т. Ю. Мороз) також термін «подвійний» рід, який, проте, є ширшим або й відмінним поняттям. Деякими вченими поширюючись на слова середнього роду (щодо осіб жіночої та чоловічої статі на -а(-я)), так званий подвійний рід може включати цілком відмінні групи слів, котрі:
утворюються суфіксами -ищ(е)-, -иськ(о)-, поєднують не чоловічий рід із жіночим, а один із них і середнім: чол. р. + сер. р.: дідище, вітрисько, вовчище, будячище, хлопчисько, тракторище, дубище, ножище, ставище, басище; жін. р. + сер. р.: бабище, відьмище, дівчисько, дівчище, головище; можуть вживатися і щодо неістот: ставище, вітрисько, головище, димище, дубище, бачище, базарисько, базарище, стожище.
«Спільний» рід прізвищ Ознаки спільного роду можуть також проявляти українські прізвища на -ко, -чук(-юк): (Тарас, Ірина) Шевченко, (Улас, Віра) Самчук. Проте це зберігається не скрізь, оскільки такі прізвища відміняються у вжитку щодо чоловіків, але не змінюються, коли стосуються жінок.
Жіночий рід з ознаками спільного Ряд слів жіночого роду мають ознаки спільного, оскільки можуть вживатись щодо осіб чоловічої статі. При цьому прилеглі прикметники зберігаються жіночого роду, а решта членів речення набуває чоловічого роду: Він людина небезпечна, його треба викинути з нашого товариства (Російсько-український словник). Не треба уважати на Антонову лайку, бо він людина непритаманна (О. Кониський). У вдовиці був син, дитина єдина... (Марко Вовчок) Як персону світську, його не запрошували на собор (Наливайко). А що він за така персона? Чому його не зачіпати? (В. Собко) А Маковей... ось він власною персоною! (О. Гончар) Загалом, вів далі міністр, він уже давно не вихователь. Просто приватна особа й поет. (В. Кам’янець, перекл. Д. Кельмана) Стівен Гендрі — британська модель, колишній професійний футболіст. (медіа) Він дума, як голова, то й велика цяця?! (П. Мирний) Усі будуть з вас сміятись, усі осуждати, усі цуратимуться вас, що у вас через жінку уся рідня мужики… (Г. Квітка-Основ’яненко) У Польщі священника підозрюють у влаштуванні оргії за участю чоловіка-повії: що відомо про секс-скандал (Українська правда).
Джерела
ПИЛИПЕНКО-ФРІЦАК, Наталія Анатоліївна. Іменники спільного роду в сучасній українській мові: питання класифікації. 2019. PhD Thesis. Сумський державний університет. Ст. 139—143 ЄЛЬНІКОВА, Н. І.; ЕЛЬНИКОВА, Н. И. Вивчення граматичної категорії роду іменника в практичному курсі української мови як іноземної. Харківський національний університет внутрішніх справ, 2019.
Примітки