Олександр Сергійович Строганов (барон, від 1761 року графВ Российской империи графский титул получил в 1798 году, но до этого (с 1761) имел право пользоваться в России графским титулом Священной Римской империи. См.: Шилов Д. Н. Члены Государственного совета Российской империи 1801—1906. — СПб., 2007. — С. 747.; рос. Алекса́ндр Серге́евич Стро́ганов; 3 (14) січня 1733, Москва — 27 вересня (9 жовтня) 1811, Санкт-Петербург) — російський державний діяч з роду Строганових: сенатор, обер-камергер (1797), дійсний таємний радник 1-го класу (15 вересня 1811Шилов Д. Н. Члены Государственного совета Российской империи 1801—1906. — СПб., 2007. — С. 748.), від 1800 р. — президент Імператорської Академії мистецтв. Великий землевласник і промисловець Урало-Сибірського регіону, відомий колекціонер і меценат. Від 1784 р. петербурзький губернський представник дворянства.

Біографія Олександр Сергійович — єдиний син барона Сергія Григоровича Строганова й баронеси Софії Кирилівни Наришкіної (1708—1737). Після отримання блискучої домашньої освіти юний Олександр здійснив подорож іноземними державами. Упродовж 1752—1757 рр. слухав лекції в кращих університетах Женеви, Болонії і Парижа.1758 року одружився з графинею Анною Михайлівною Воронцовою, єдиною дочкою державного канцлера. Через кілька років подружжя розійшлось. У листі за грудень 1764 року тесть М. І. Воронцов писав І. І. Шувалову:

Про мого зятя мені повідомили, що він зовсім збанкрутував, кращі селища розпродав і заклав; він зовсім легковажний, вітряний і має зле серце. Грамотою римського імператора Франца I від 29 травня (9 червня) 1761 року «перебуваючи в складі посольства у Відні камер-юнкер Російської імперії барон Олександр Сергійович Строганов і його нащадки піднесений до графської Римської імперії гідності». Герб внесений до Загального гербовника дворянських родів Всеросійської імперії, частина 1, стор. 33.

Граф Олександр Строганов був відомою особою Російського Просвітництва: брав участь у роботі комісії зі складання нового уложення, відстоював заснування селянських шкіл тощо. Від 1771 до 1779 рр. мешкав за кордоном. Займав високі посади в масонських ложах у Пруссії і Франції. Брав участь у створенні масонської організації, що одержала назву Великий схід Франції, займав там ряд адміністративних посад. Член відомої ложі «Les Neuf Sœurs». Від 1776 року почесний член Імператорської Академії наук, з 1783 року дійсний член Імператорської Російської академії. Активний учасник складання Академічного словника.

Через тривалі подорожі зарубіжжям захопився колекціюванням творів відомих художників, естампів, каменів, медалей і монет (останні складали понад шістдесят тисяч). Олександр Строганов цікавився хімією, проводив експерименти з хімічними речовинами, що навіть викликало підозру в отруєнні дружини й самого Петра IIIКузнецов С. О. Пусть Франция поучит нас «танцовать». Кн. 1. — СПб., 2003. — С. 335.. Зібрана ним художня галерея вважалася першою в Петербурзі після імператорської.

Олександр Сергійович автор проєкту Строганівської дачі в Санкт-Петербурзі на Чорній річці. Крім того, ініціатор будівництва собору із залученням російського архітектора, керівник (від 1801 року) опікунської ради з будівництва Казанського собору. Власник знаменитого будинку в Петербурзі — Строгановського палацу на розі Невського проспекту і річки Мойки.

Від 1784 року й до самої смерті був петербурзьким губернським предводителем дворянства, нерідко влаштовував пишні прийоми й був гостинним. Саме Строганов організував першу в Російській імперії партію в «живі шахи» в заміському палаці графа Олександра Сергійовича з нагоди приїзду до Петербурга шведського короля Густава IV 1796 року.

Іменним імператорським указом від 21 квітня (2 травня) 1798 року, обер-камергер, сенатор, дійсний таємний радник Римської імперії, граф Олександр Сергійович Строганов і його нащадки, зведений в графську Російської імперії гідність.

Від 1800 року й до самої смерті був президентом Імператорської Академії мистецтв і директором Імператорської Публічної бібліотеки. Після створення Державної ради став її членом. Похований на Лазаревському цвинтарі Олександро-Невської лаври.

Родина Олександр Сергійович одружився 18 лютого 1758 року з графинею Анною Михайлівною Воронцовою (13 квітня 1743—21 лютого 1769), дочки графа Михайла Воронцова. Подружжя розпалось у листопаді 1762 року.

Відразу після смерті першої дружини, 27 липня 1769 року, одружився з княжною Катериною Петрівною Трубецькою (1744—1815), дочки сенатора, дійсного таємного радника Петро Трубецького. 1779 року вона покинула чоловіка заради Івана Римського-Корсакова й мешкала в Москві. У подружжя зі Олександром Сергійовичом Строгановим мала дітей:

Софія Олександрівна (1770—04.04.1771) —похована в Олександро-Невській лавріЦГИА СПб. ф.19. оп.111. д. 70. с. 109. Метрические книги церкви Рождества Пресвятой Богородицы.. Павло Олександрович (1774—1817) — член Якобинського клубу, товариш Олександра I, член і засновник Негласного комітету; генерал-ад'ютант, командувач дивізією і корпусом. Софія (Наталія) Олександрівна (1776—1794), неодружена.

Примітки

Джерела та література

Кузнецов С. О. Пусть Франция поучит нас «танцовать». Создание Строгоновского дворца в Петербурге и своеобразие придворной культуры России в первой половине XVIII века. — СПб., 2003. — 512 c. — ISBN 5-303-00109-1 Кузнецов С. О. Не хуже Томона. Государственная, меценатская, собирательская деятельность рода Строгоновых в 1771—1817 гг. и формирование имперского облика С.-Петербурга. — СПб.: Нестор, 2006. — 447 с. — ISBN 5-303-00293-4 Кузнецов С. О. Дворцы и дома Строгоновых. Три века истории. — М.; СПб.: Центрполиграф, МиМ-Дельта, 2008. — 319 с. — ISBN 978-5-9524-3471-4 Кузнецов С. О. Строгоновы. 500 лет рода. Выше только цари. — М.; СПб.: Центрполиграф, 2012. — 558 с. — ISBN 978-5-227-03730-5 Кузнецов С. О. Строгоновский сад. О почти исчезнувшем памятнике. — СПб.: Коло, 2012. — 304 с. — ISBN 978-5-901841-94-5 Кузнецов С. О. Строгоновский дворец: архитектурная история — СПб.: Коло, 2015. — 320 с. — ISBN 978-5-4462-0015-3 Susanne Jaeger. Alexander S. Stroganov (1733—1811): Sammler und Mäzen im Russland der Aufklärung . — Böhlau Verlag Köln Weimar, 2007. Малиновский К. В. История коллекционирования живописи в Санкт-Петербурге в XVIII век. — СПб.: Крига, 2012. — 536 c. — ISBN 978-5-9018-0549-7. Серков А. И. Русское масонство. 1731—2000 гг. Энциклопедический словарь. — М.: РОССПЭН, 2001. — ISBN 5-8243-0240-5.

Посилання

Строганов Олександр Сергійович // Біографічний покажчик. Кузнєцов С. О. Галерея засновників / Строгонов. Кузнєцов С. О. Граф О. С. Строганов (1733—1811): просвітницька любов до батьківщини (цикл статей).