Історія спорту в Украї́ні має багатий і різноманітний розвиток, який охоплює різні періоди та події.
Археологічні знахідки свідчать про зародження фізичного виховання на теренах сучасної України в період стародавньої доби, зокрема фізична культура та спорт культивувалася у Скіфсько-сарматський період, Північному Причорномор'ї (VI ст. до н. е. — IV ст. н. е.), де існували давньогрецькі колонії, проводилися спортивні змагання.
У період Київської Русі з центром у Києві, Галицько-Волинського князівства фізичне виховання було важливою складовою життя населення. Воїни тренувалися у військових мистецтвах, таких як стрільба з лука, боротьба та верхова їзда. Система фізичної підготовки набула особливого значення у період козаччини, у Запорозькій Січі (XV—XVII ст.)Вербицький В. А., Бонларенко І.Г. Історія фізичної культури та спорту в Україні. Навч. пос. Миколаїв. ЧДУ ім. Петра Могили, 2014. 340 c.;Кошева Л. В. Історія фізичної культури: курс лекцій для студентів. Краматорськ. 2021. 216 с.;.
У період з XVIII до ХХ століття становлення української системи фізичного виховання, фізичної культури та спорту відбувалося в умовах бездержавності, оскільки українські землі були розділені між різними імперіями: царською Росією (східна частина), пізніше у складі СРСР, та Австро-Угорщиною (західна частина), а після її розпаду на початку ХХ століття знаходилися у складі Польщі, Чехословаччини та Румунії. Розвиток спорту на східноукраїнських землях розвивався в умовах самодержавного деспотизму та жорстокого винищення української ідентичності, водночас на західноукраїнських землях фізкультурно-спортивна діяльність будувалась на національній ідеї, національних традиціях, необхідності відродження української державності та впровадженні прогресивних здобутків європейських систем фізичного виховання.
Український еміграційний спортивний рух був спрямований на зміцнення морального стану українців, які вимушені проживати за кордоном, підтримували рівень їхньої військово-фізичної підготовки. Особливого значення українські гімнастичні і спортивні інституції набули в патріотично-військовому вихованні молоді, були важливим чинником культурно-просвітницької роботи. Діяльність українських спортивних, сокольських, січових та пластових товариств українських емігрантів сформувала засади подальшого розвитку українського спорту в умовах діаспори ряду західних держав.
Організація спортивних змагань української діаспори відіграла важливу роль в утвердженні національної присутності за межами України, вихованні нового покоління фахівців, відомих спортивних та громадських діячів та розвитку українського спортивного та олімпійського руху за кордоном.
Після здобуття незалежності у 1991 році Україна набула державності та продовжила розвивати спортивну інфраструктуру та підтримувати своїх спортсменів. Українські атлети успішно виступають на Олімпійських іграх та інших міжнародних змаганнях.
Становлення українського спорту у ХІХ столітті Докладніше: Олімпійські ігри та Футбол в Україні
На початку ХІХ століття в Україні увага до спорту відбувається через створення державної регламентації у навчальних планах різного типу шкіл. До основних засобів фізичного виховання населення залежно від умов, наявності вчителів та специфіки навчального закладу належали: фехтування, верхова їзда, веслування, вітрильна справа, стрільба з пістолета, танці, ігри тощо.
У 1802 році засновник Харківського університету В. Н. Каразін запланував відкрити 9 відділень, серед яких було «відділення приємних мистецтв» з вивчення малювання, музики, танців, фехтування та верхової їзди. Вже у 1884 році було відкрито фехтувальний клас, а у 1907 році — студентів почали навчати верхової їзди.
У другій половині ХІХ століття на території України виникають самодіяльні спортивні гуртки і клуби.
З 1853 року у Київських навчальних закладах австрійський підданий К. Шмідт започаткував викладання гімнастики, а у 1895 році француз Ф. Лоде відкрив гімнастично-фехтувальну школуЛевітас Ф.Л. Київська доба лікаря і педагога Олександра Анохіна URL: https://elibrary.kubg.edu.ua/id/eprint/2164/1/F_Levitas_konf_IPPO.pdf;.
21 травня 1858 року у Миколаєві відбулися неофіційні змагання з бігу на 1,5 версти уздовж дороги серед 52 матросів та солдатів сухопутних військЛегка атлетика;.
Завдяки технічному розвитку в Західній Європі у 70-х роках в містах України з’являється велосипедний спорт. У січні 1888 року в Одесі засновується Одеське товариство велосипедистів-аматорів, яке мало трек (за термінологією того часу «циклодром») у ½ версти. Тут розпочинав свою спортивну діяльність С. Уточкін (1876—1915), який пізніше став багаторазовим рекордсменом, переможцем міжнародних змагань.
Перше знайомство з футболом відбулося наприкінці століття в Одесі. За участю англійських моряків у 1878 році було створено Одесько-Британський атлетичний клуб, які організовували футбольні ігри та навчали місцеве населення. Пізніше одесит Григорій Богемський виступав у складі збірної імперії.
У Харкові в 1880 році було створено товариство любителів шахової гри та відкрито гральний дім «Шахи-доміно»Шахи в Україні;.
В Києві, Херсоні, Одесі та Миколаєві були засновані перші яхт-клуби. Зокрема, 6 березня 1887 року було засновано «Київський річковий яхт-клуб» на Трухановому острові, де були організовані перші веслувальні та вітрильні перегони.
У 1893 році утворюється Перше харківське гімнастичне товариство, серед викладачів якого був талановитий педагог, німець М. Ф. Вільгальм. У 1903 році у товаристві було 542 дійсних члени (у тому числі 264 пані і панночки), «прихожих» нараховувалося 3929 осіб. Гімнасти виходили на впорядковані майданчики, обладнані на території двору або парках, та проводили платні гімнастичні виступи. Вихованці М. Ф. Вільгальма Віктор Соловйов та Іван Сєдих були багаторазовими переможцями у найпрестижніших турнірах. Саме Віктор Соловйов мав унікальні досягнення у 1907 році, він підняв у жимі 275 фунтів, у ривку — 240 і у поштовху — 320Енциклопедія Олімпійського спорту України за ред. В.М.Платонова. Київ, Нац. універ. фіз. вих. і спорту України. 2005. С. 463;Інтернет-видання «Чемпіон». День спорту в Україні: генерал Бутовський, олімпієць Ріттер та перший стадіон Російської імперії. https://champion.com.ua/ukr/others/den-sportu-v-ukrajini-general-butovskiy-olimpiyec-ritter-ta-pershiy-stadion-rosiyskoji-imperiji-v-kiyevi-1010669/;.
У 1895 році у Києві лікар Євген Гарнич-Гарницький заснував Київський атлетичний гурток, який у 1899 році перейменовано у Київське атлетичне товариство. Одним з учнів гуртка був уславлений борець Іван Піддубний, який розпочав професійну кар’єру 1898 року, а у 1904 році вперше здобув титул чемпіона світу.
Гімнастика набула популярності після перемоги уродженця Харкова Миколи Лукіна на VII Всеросійському чемпіонаті з важкої атлетики 1903 рокуЕнциклопедія Олімпійського спорту України за ред. В.М.Платонова. Київ, Нац. універ. фіз. вих. і спорту України. 2005. С. 463;. З 1905 по 1909 роки полтавчанин Іван Піддубний 6 разів перемагав борців на чемпіонатах світу серед професіоналівЖурнал «К спорту» за 1915 рік;. Його назвали «чемпіон чемпіонів» і «король борців».
У 1898 році у Харкові, Катеринославі (нині Дніпро) та Києві утворилися гуртки, а згодом товариства (ліги) любителів бігу на ковзанах. Цього року у Києві та Харкові було проведено змагання з кульової стрільби.
Вже наприкінці ХІХ століття активно діяли спортивно-гімнастичні осередки у Львові, Одесі, Києві, Харкові, Ужгороді, Чернівцях та інших українських містах.
Спортивний рух на західноукраїнських землях Докладніше: Український еміграційний спортивний рух, Футбол в Україні, Український спортовий союз та Український студентський спортовий клуб
Український спортивно-гімнастичний рух на західноукраїнських землях з моменту зародження перших товариств (1894) й до моменту припинення їх діяльності (1939) структурно включав сокольські, січові (пізніше — лугові), пластові організації та спортивні товариства.
З кінця ХІХ до 20-х років ХХ століття Львів відігравав вважливу роль у спортивному житті України. Початківцем футболу на території Галичини вважається професор Львівської учительської семінарії Едмунд Ценар, який у 1891 році у книжці «Гімнастичні ігри шкільної молоді» склав опис гри, її основні правила, а також привіз з Англії перший футбольний м’яч. Однак офіційною датою заснування українського футболу вважається 14 липня 1894 року, коли у Стрийському парку на стадіоні товариства «Сокіл» відбувся матч до першого голу між львівською командою товариства «Сокіл» та командою з Кракова, та на 6-й хвилині гри львів’янин Володимир Хомицький забив переможний гол.
11 лютого 1894 року у Львові утворилося перше українське патріотичне тіловиховне та руханкове товариство «Сокіл»Центральний державний архів вищих органів влади та управління України (ЦДАВО України) ф. 4361, оп. 1, спр. 16, арк. 1-5;, діяльність якого поширювалася на територію Галичини та Буковини. Через рік влада безкоштовно виділила товариству ділянку землі під будівництво стадіону, яке тривало 3 роки (нині цей стадіон належить Львівському інституту фізичної культури). Стадіон мав поле, бігові доріжки, дерев’яні трибуни для глядачів. Поряд було побудовано спортивні зали для занять гімнастикою та іншими видами спорту.
Основними організаторами та лідерами українського сокольства стали Василь Нагірний, Володимир Лаврівський, Степан Гайдучок та ін.
Українська сокольська організація пропагувала серед молоді різні види спорту, зокрема бокс (боротьба навкулачки), боротьба (дужання), лижний спорт (лещатарство), плавання (пливацтво), футбол (копаний м’яч) та інші.
У 1900 та 1911 роках у Львові відбувався чемпіонат Австро-Угорщини з фігурного катання.
5 травня 1900 року в с. Завалля на Снятинщині (Івано-Франківська область) було створено перше молодіжне спортивно-пожежне товариство «Січ», яке згодом стало осередком для військового вишколу та розбудови військових формацій українців, що боролися за створення Української державиІнтернет-видання «Армія інформ». 120 років тому було засноване перше товариство «Січ». URL: https://armyinform.com.ua/2020/05/05/120-rokiv-tomu-bulo-zasnovane-pershe-tovarystvo-sich/;. Організатором та ідеологом січового руху Галичини став коломийський адвокат К. Трильовський.
Фізкультурна діяльність осередків товариства «Січ» та їх зв’язок з давнім січовим військом надавав їм характеру військової організації, в якій виконувалися гімнастичні, протипожежні, стройові вправи, марширування тощо. Щорічно проводилися Січові свята, на яких обов’язковими елементами було виконання гімнастичних вправ і проведення змагань з різних видів спорту.
У 1902 році засновано сокольські товариства в Станіславі (нині Івано-Франківськ), Перемишлі, Коломиї. У 1903 році виникають у Самборі, Чорткові, Тернополі, а у 1904 році — у Бучачі, Кутах, Бережанах, ЗолочевіСолопчук М. С. Історія фізичної культури і спорту. Навч. посіб. 2001. Кам’янець-Подільський. «Абетка-Нова». С. 105;.
У 1903 році Іван Боберський організував перший спортивний гурток, який у 1911 році перетворився у спортове товариство «Україна», а у серпні 1908 році очолив головну структуру цієї спортивної організації — Львівське товариство «Сокіл-Батько».
У 1904 році у Львові фахівці «Львівського товариства лижвярського» та спортивного клубу «Чарні» уклали перші правила гри у хокей з шайбою («гокей» або «гаківка»), які були видані у Празі 1890 року. Цього ж року у львівській пресі починають з’являтися повідомлення про організацію у місті перших хокейних команд. А у січні 1905 року у Львові на Дівочих ставках (неподалік Стрийського парку) вже відбувся перший хокейний матчЗубалій М. Історичні джерела розвитку хокею з шайбою в Україні;.
Перший осередок організованого українського спорту виник в Українській академічній гімназії у Львові в 1906 році під назвою Український спортовий кружок (УСК)Сова А. Як починався український спорт на Галичині. Інтернет-видавництво «Локальна історія» URL: https://ocalhistory.org.ua/texts/statti/iak-pochinavsia-ukrayinskii-sport-na-galichini/;.